Vivo en Talino

Dramatic sunset clouds

Після двох з половиною місяців в Естонії, Таллінн мені здається містом для спокійного та розміреного життя. Автобуси, посилки і хмари приходять по розкладу. Бігуни бігають із пульсомірами у яскравих кросівках, жінки пенсійного віку спокійно їздять у своїх універсалах 90х років, чайки кожного дня гадять на машини. За час мого перебування тут літо доволі швидко змінилось осінню, а тепер, в листопаді, здається, вже і зимою. За цей час мало що змінилось. Сонце стало сходити пізніше і заходити швидше, а саме небо стало сіріше (хоча з фото для привертання уваги так не здається). Проте Таллінн за цей час встиг трохи розказати про себе. Про це і буде пост.

Майже зразу після приїзду я придбав не першої свіжості машину, яка, тим не менше, прекрасно мені слугує. Придбав я її в українця з Сум, який працював у Скайпі і якраз переїжджав з Таллінна в Хельсинки. Ціни на користовані машини тут співрозмірні із зарплатами. Чи змогли б ви дозволити собі купити машину в Україні, якби при зарплаті 2000 гривень машина коштувала 2000 гривень? Думаю, відповідь очевидна. Ціни на бензин та дизель коливаються біля одного євро. Вони то падають до 0.95 то зростають до 1.05, але не більше того. Мінімальна зарплата в Естонії зараз приблизно 500 євро. Чи дозволили б ви собі заправляти машину раз на місяць, якби бензин коштував 2-3 грн за літр (якщо пропорційно порахувати відносно мінімальної зарплати в Україні)? Цікаво тут працюють заправки. На заправці в середньому 4 колонки із кількома видами пального на кожній. Кожна колонка обладнана терміналом на картку та/або пристроєм для прийому паперових грошей (хоча я не знаю, хто ними тут користується). Процес заправки зазвичай виглядає так: ти приїжджаєш на машині, оплачуєш собі певну кількість пального і твоя колонка стає активна на 3 хвилини, на протязі яких ти маєш почати заправлятись. На деяких заправках також можна помити собі машину або підкачати колеса.

Свобода пересування за допомогою машини – одна з речей, якими користуються тут більшість людей. Інша річ, з якою всі стикаються – це медична страховка. Всі жителі Естонії а також ті, хто претендують на тимчасове проживання в Естонії, повинні мати Health State Insurance – державне медичне страхування. Для того, щоб його отримати, потрібно подати заявку в одну з страхових компаній, пройти в їхніх партнерів медичний огляд, щоб вони могли оцінити вартість страховки, і підписати з ними контракт. За людей, які працюють, медичну державну страховку платить роботодавець. Коли потрібно було зробити страховку Джулії, я написав email в одну страхову компанію, в якому описав свою ситуацію та запитався що потрібно робити. По емейлу мені прислали документи для медичного огляду та кілька різних варіантів контракту. Після проходження медичного огляду в їхніх партнетів і оплати відповідної суми в інтернет-банку, я прислав їм PDF із квитанцією про оплату та підписаний та відсканований контракт. Так ми отримали медичне страхування: я навіть не знаю, як виглядає та людина із страхової компанії.

В Естонії всі працевлаштовані громадяни зобов’язані проходити медичний огляд раз в рік. Скайп з цього правила винятком не був, але медогляд можна проходити у партнерській медичній фірмі. Мушу сказати, що крутішого медогляду я ще не проходив. Аналіз крові в мене взяли з вени і 80% всіх характеристик були готові за 5хв після опускання крапель на різні детектори. Інші 20% були готові за годину (привіт правило Парето). Слух перевіряли у герметичній камері, де перевіряли чутливість до різних частот. Пригадую, в нас тебе ставлять в інший кінець кімнати і лікар “шепоче” щось, що ти маєш повторити. Якщо ти почув – слух 100%. Для перевірки зору тут використовували знайомий з фільмів прилад, куди ви дивитесь із лікарем з різних сторін (він перевіряє здатність фокусуватись), а також стандарту табличку плюс дрібний шрифт на електронній книзі. Для перевірки серцево-судинної системи тут є тредміл-тест. До тебе чіпляють багато датчиків (прямо як в американських фільмах), садять на велотренажер і через певні проміжки часу збільшують навантаження та міряють тиск. Тест мені вдалось завалити, бо я ніяк не міг перейти аеробний поріг з їхніми стандартними налаштуваннями. В кінці мені просто сказали крутити що є сили. Звичайно, всі розхідні матеріали були безкоштовні, одноразового використання та брались нові.

x-default

Щодо Скайпу, то тепер я нарешті можу без помилок добратись по будівлі до свого столу і я вже майже запам’ятав в які дні яку дають їжу. Основне – в п’ятницю дають дуже смачні сирки в шоколаді до звичайного меню. Взагалі в офісі все дуже оптимізовано під те, щоб програмісти більше працювали (Programming motherfucker, do you speak it?). Сніданок і обід подають в компанії. Нікуди не їзди, просто спустись в кухню і з’їж. Кружки з-під чаю забирають прибиральниці. Не вставай з-за столу, працюй. Єдине, чого мені сильно бракує в самому офісі – турніка..

UPD 2016: Турнік, тенісний стіл а також багато тренажерів вже є в офісі.

Пробуючи з холодильника Скайпа різні продукти, мені легше розбиратись що купувати в супермаркетах. Їх тут кілька: Prisma, Selver, Rimi.. В кожному якісь особливості. В Prism’і немає “свіжого” м’яса, в Selver’і є “свіже” м’ясо, але немає інших нормальних продуктів, а в Rimi просто нічого немає, але ціни нижчі, ніж в тих двох. Хоча ситуацію з цінами приблизно можна описати так: “все по 1 євро” (читай: все по 1-3 євро). В’язанка бананів – 1 євро, кілограм гречки – 1 євро, літр молока – 1 євро з хвостиком, 100 грам ікри – 1 євро з хвостиком, снікерс – 1 євро і так далі. Суттєво дорожче тут тільки філе лосося, сири з екзотичною пліснявою та м’ясо. Через таку однорідність цін важко робити вибір, коли треба вибрати щось одне з двох. Також доволі дивно деколи бачити продукти відверто низької якості майже такого самого цінового діапазону, як і звичайні (0.99 євро проти 1.29). Останнього разу ми викинули банку з тунцем, який на вигляд і ціну не особливо відрізнявся від інших, але всередині був жахливим.

В супермаркетах зазвичай продається також купа всього, ніяк не пов’язаного із їжею: будівельні матеріали, все для сауни, посуд, квіти, одяг, взуття, товари для спорту та спортивне харчування. Про останнє хотілося б згадати особливо, бо тут є дуже багато різної “хімки” та “не-хімки” просто поруч із шкарпетками. Наприклад, вуглеводні+електроліти SIS (Science in Sport), які я замовляв з Англії для поїздки в Безенги та лазіння в Криму тут продаються за просто так, що доволі незвично.

В Таллінні кожні кілька днів приходить на пошту якісь російські пропагандистські газети (типу “Столица”, де написано, як естонський уряд гнобить простий народ) та брошурки з місцевих супермаркетів із останніми “гарячими пропозиціями”.

Наостанок розкажу, що справжніми володарями Таллінну є птахи: подекуди качки і голуби, але в основному – чайки. В множині. Вони всюди літають, б’ються за їжу, бороздять повітря прямо перед вікнами та гадять на машини.

The true lords of Tallinn

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *