Арко. Коли скелелази потрапляють в рай.

Кажуть, Арко – це “Шамоні” скелелазного світу. І, побувавши там на Пасху, я можу це підтвердити всіма руками і ногами. Райська долина для скелелазів та альпіністів, яка закінчується видовищним озером Garda. Місце, де кожен куточок просякнутий духом спорту. Нарешті мені вдалось туди попасти і давня мрія виповнилась! Читайте далі чому там варто побувати хоч раз у житті і що для цього краще мати.

Читати більше

Підсумки літнього альпсезону 2014

img_0021Пройшло вже 2 місяці з часу, коли я повернувся з французьких та швейцарських Альп і прийшов вже час зробити невеликий підсумок і закрити travel log, який я почав перед поїздкою: lvivtoevolene.wordpress.com

Отже оригінально поїздка планувалась так: я домовився з шотландцем Дейвідом, що ми будемо ходити маршрути в швейцарських Альпах біля містечка Еволін після того, як він закінчить школу альпінізму, яку там проходив. Ми мали залишитись на 2-3 тижні після цього і сходити якісь гори. Оскільки ні я, ні Дейвід району не знали, вирішили, що Дейвід з ним познайомиться під час проходження курсів. На тому й порішили..

Що з того вийшло і як ми попали ще й у французькі Альпи читайте далі

Читати більше

Інтерв’ю Дениса Урубка по телебаченню (про Канченджангу)

Посилання на інтерв’ю. Цікаве інтерв’ю досить. Про альпінізм, сім’ю, Канченджангу та плани на майбутнє. З одного боку, нічим не особливе, а з іншого – в ньому є певні класні фрази.

“Вище базового табору, коли виходиш на маршрут, настає абсолютна самотність. Ну хіба з напарниками по команді. Ніхто більше не може допомогти. Тут, внизу, можна викликати швидку, вертоліт, літак, Путін подзвонить. А там – все. За гроші цього не купиш. Це одне із небагатьох місць на планеті, де ти добиваєшся всього лише своїми силами. Такий цінний стан душі, коли ти зробив щось, чого ніхто, крім тебе, зробити не може.” (с) Денис Урубко

Від себе.. В цьому, мабуть, і є велич альпінізму, скелелазіння, бігу та навіть простих походів в гори. Ти знаєш, що результат, який ти здобув, є мірою твоїх можливостей. Все, чого ти досягнув, ти досягнув завдяки собі. Це спосіб оцінки і випробування себе. І немає більшої нагороди, ніж заслужений успіх.

 

Multum in parvo

(лат. “багато в малому”)

Принцип Парето стверджує, що 20% зусиль приносять 80% результату. Насправді, це легко віднести до багато чого. До тренувань до альпінізму в тому числі. На ділі так і є, наприклад, для серця: левову частину часу треба тренуватись на малих обертах (55-75% потужності) і тільки трошки – на великих. Так і в загальній картині: загальний фізичний стан ніг (як основного рухомого апарату альпініста та підходах та великій частині маршруту) – це 80% успіху на маршруті. Дарма, що альпініст може пролізти 8a чи М10 на редпоінт. Все, що він може технічно, може нівелюватись тим, що він змучиться на підході, витратить всі сили, які були б так потрібні пізніше.

Якби хтось сказав про це раніше.. Якби пояснив, що треба не на стенді 2 роки лазити, а тренувати ноги і тіло. І не тільки бігом, який, насправді, не є специфічною вправою для альпінізму, і не походами по Карпатах, а вправами, які тренують можливості, так необхідні для довгих підходів з тяжким рюкзаком, високих кроків, стояння на передньому зубі на кішці та багатьох інших.

Так, треба лазити 7с на онсайт та M10 тред, але скільки ще треба крім цього?

Спочатку я не бігав та поїхав в Безенги. Там відчувши всю необхідність мати кращу фізичну підготовку, твердо вирішив, що по приїзді почну бігати. Рік я бігав 2-3 рази на тиждень по 5-7 кілометрів, назбируючи 15-20 кілометрів за тиждень. Наступного року в Безенгах спочатку було легше, а потім такі ж самі відчуття, як і минулого. Після цього я вирішив, що мало бігав. За ще один рік я пробіг два півмарафони, за тиждень я тепер пробігаю 30-40 кілометрів. Пробігав. Аж донедавна. Тренування, які можна було робити в будь-якому приміщенні, при будь-якій погоді, завжди були під рукою, завжди були доступні. Проблема була в тому, що я не розумів, що такі тренування потрібні. Я бігав. Думав, що цього достатньо в горах.

Кілька днів назад я приїхав із Goverla Race. Так, я добіг дистанцію. Так, я пробіг її краще, ніж попереднього року (1:25 проти 1:32). Так, я був 14й із 50, що, загалом, непогано. Але я відчув під час пробіжки що саме мені було необхідно весь цей час і в чому я собі відмовляв. Специфічні тренування тіла та ніг. Біг по пересіченій місцевості – це ніщо в порівнянні із постійним рухом під гору, коли час від часу тільки змінюється кут нахилу. А якби я тренував ноги так само зважено, як я треную складність та болдерінг, все було б інакше.

Присвячується всім альпіністам-новачкам, які вже сьогодні бачать себе у високих горах на складних маршрутах і для цього багато лазять на скелях та на стендах

Дієтологія для скелелаза

mcdonalds_climber_1795835Цей блог був би неповний без своєї статті про харчування для скелелазів. Основна суть цього поста – нарешті поставити крапки над “Ї” в слові “їжа” і дати відповідь на питання “що краще їсти кожного дня скелелазу?”. Почнемо із питання скільки вуглеводнів та білків потрібно та де їх взяти в таких кількостях. Закінчимо тим, як і коли їх правильно споживати. В даному пості не розглядається спеціальне харчування на зразок батончиків та спортивних напоїв. Також тут не розглядається харчування альпіністів на маршруті. Мова йде виключно про щоденний раціон.

Ліричний відступ

Оскільки дана тема досить спекулятивна, мені досі не вдавалось знайти відповіді на питання, які давно вже мене цікавлять. В основному, не вдавалось тому, що чіткої відповіді, якої мені так хотілось, ніхто не давав. Не було написано “на сніданок їж кашу, на обід – м’ясо, на вечерю – йогурт”. Були написані формули для розрахунку кількості вуглеводнів та білків залежно від маси тіла. Була табличка з глікемічним індексом різних вуглеводнів. Але хорошого розподілу по продуктах та часу їх вживання не було. Але потім мені на очі попав розділ про їжу з книжки “Training for the new Alpinism”, який викликав бажання все розписати раз і надовго. Після читання його, Хьорста та недовгого колупання в інтернеті, на світ з’явився цей пост.

Коротко про головне

Важливим щоденним елементом раціону є вода. Споживання достатньої кількості води – пункт №1 в списку здорового харчування. Вода потрібна для того, щоб запасати глікоген, для участі у великій кількості процесів метаболізму, компенсувати втрату рідини організму з потом тощо. Навколо кількості води, яку треба споживати щоденно, точаться багато дискусій. Її кількість залежить від ваги скелелаза, виду тренування (сила чи витривалість) та пори року. Кожному треба визначити цю кількість для себе індивідуально. (DISCLAIMER: вживання занадто великої кількості води приводить до вимивання солей з організму та порушення функціонування м’язового апарату)

Основним джерелом енергії для скелелазів є вуглеводні: як ті, які дуже швидко засвоюються після попадання в організм, так і ті, що довго засвоюються та довго віддають енергію. Для альпіністів основним джерелом енергії є жири (при тривалих сходженнях). Всі розрахунки в цьому пості виходять з цих базових ідей.

Читати більше