Новий український закордонний паспорт не за 7 днів
Posted by Taras Kushnir on July 28, 2015
Нещодавно (з 1го січня 2015 року) в Україні почали видавати нові біометричні паспорти, що викликало досить багато бурлінь в інтернетах. Як завжди, люди поділились на два табори і одним все чудово підходило, а інші були незадоволені і постійно знаходились якісь недорахування. Ось зараз з певних причин з’явилась необхідність виробити другий закордонний паспорт (це має багато плюсів) і я вирішив скористатись пришвидшеною процедурою видачі в провладному підприємстві “Документ”, що має філіал у Львові. Поки про “Документ” читав тільки позитивні відгуки, тому їхав туди із натхненням і цей пост про те, як все моє натхнення пропало.
Читати далі →
Нарешті 7с!
Posted by Taras Kushnir on May 17, 2015
Відпочивши тиждень після травневих, я таки заліз “Тарас Бульба” - класичне 7с на скелях Довбуша. Для пролазу “Тараса Бульби” мені знадобились: 3 роки з хвостиком скелелазних тренувань (зараз якраз початок мого четвертого року) 3 чудові книжки по скелелазінню ("Self-coached climber", "Training for climbing" та "Gimme kraft") 3 спроби в день пролазу та ще 9 спроб в інші 3 дні (не рахуючи 4 днів роботи над ним з верхньою страхівкою) Всі три спроби з нижньою в день пролазу мене страхувала Юля і це для неї була перша страховка на такій категорії. Заліз я його в La Sportiva Katana laces. На першу спробу я почувався неймовірно сильним, ніби можу його зразу замочити, але натупив з ногами. Другу спробу я теж зіпсував через те, що вирішив пролізти по-іншому, ніж планував. На третю спробу я вже був настільки втомлений, що думав, що не залізу і ліз просто щоб ще попрацювати над маршрутом, але вдалось залізти! Як і всі новачки, я не дуже люблю, коли інші люди дивляться на мою спробу пролазу, але цього дня зібралась невелика аудиторію в 7-8 людей, які, як я думав, будуть мені заважати тим, що я буду себе почувати сковано, але в результаті вони мені допомогли своєю підтримкою і криками “Давай!”. Після пролазу я відчув себе настільки морально розслабленим і вільним, адже я вже тиждень прокидався та засинав, хоч раз та й згадуючи якийсь перехват на маршруті. Крім того, саме ця категорія була дуже важливою для себе особисто. Зараз в мене грає Symphony No.87 in A major Гайдна і під неї згадуючи відчуття після пролазу, я почуваюсь ще більш розслабленим морально. Дякую Андрію та Юлі за страховку та всім, хто мене підтримував і вірив :) Залишилась ще одна сходинка до 8а.
Читати далі →
Замітка по тренувальних циклах
Posted by Taras Kushnir on May 14, 2015
Традиційно скелелази мають кілька підходів до тренувань: хаотичний каламбур (приходять і лазять - так робить більшість) цикли (чіткий вихід на пік форми в певний період після відпочинку після циклу) мішана схема (більш-менш підтримання постійного рівня, але нижчого за теоретичний пік) Вже півтори роки я тренуюсь по циклах, які складаються із: входження (якщо я давно перед цим не лазив) тренування на максимальну силу (threshold bouldering) тренування витривалості (4x4 або top-rope laps - лазіння з верхньою по якомусь маршруті на витривалість) відпочинок (лазіння низької інтенсивності), після якої теоретично настає пік (на змагання, пролаз, etc). Ось буквально недавно, прослухавши подкаст Ондри, з якого, я, до речі, і почув про TRX, я здивувався, виявивши, що він тренується навпаки, спочатку витривалість, а потім силу. Це мене сильно заінтригувало і я вирішив поекспериментувати над собою і теж видозмінити свій цикл.
Читати далі →
Довбушанські легенди гідів
Posted by Taras Kushnir on May 14, 2015
В цьому пості я вирішив зібрати весь брєд, який розказують на Довбушах місцеві “гіди” туристам з навколишніх сіл та містечок, які приїжджають на вихідних подивитись на скелі. В збірнику лише те, що я чув особисто.
Читати далі →
Довбушоделія. Декада
Posted by Taras Kushnir on May 13, 2015
Люблю грозу в начале мая, Когда весенний, первый гром, как бы резвяся и играя, Грохочет в небе голубом. (Маяковський або Тютчев) От і нові травневі свята, а, значить, час для скелелазного виїзду! Продовжуючи традицію минулого року, вирішую провести травневі на рідних Довбушах. Прогноз погоди - весь тиждень дощі, але я на це навіть не дивлюсь. Пакую, як має бути, рюкзак собі та баул Marmot Юлі (який нещодавно виграв). Цього разу на підйомі на Довбуші мені складатимуть компанію дві дошки загальною вагою в 7 кілограм, які я везу для того, щоб зробити стіл на нашій стоянці під Австрійкою, де якісь “клінічні ідіоти”, як виразився Андрій, спалили стіл (за його словами, це ті ж ідіоти, що наклали кучу прямо на стоянці під Малою Австрійкою). На Довбуші ми класично приїжджаємо маршруткою в 11й вечора та десь вже в 12й ночі стаємо табором. Після підйому я пообіцяв собі, що більше я дошок вручну возити не буду.
Читати далі →