Чому мені подобається бігати зимою
Posted by Taras Kushnir on December 14, 2013
Кожен сезон впливає на біг по-своєму: літо душить спекою або охолоджує дощем, осінь і весна - мочать лице дрібним дощем і туманом, дозволяючи соплям плавно зісковзувати з обличчя, а зима.. А що зима? Холодна і непривітна, вона заставляє тебе рухатись від моменту, коли покидаєш двері домівки, до моменту, коли знову в них заходиш. Вона може обдати тебе хвилями справді холодного вітру. Але, на мою думку, основна її особливість не в цьому. Основна особливість - це що зимою не втомлюєшся під час бігу! Так-так, саме не втомлюєшся. Головне - щоб під ногами була достатньо незрозуміла субстанція. Голий лід, який заставляє збігати з доріжок туди, куди згрібають сніг, якого вже назбиралось вище кісточок. Поки біжиш по голому льоді, думаєш як не впасти, акуратно плануючи кожен наступний крок або балансуючи після проковзування. Поки біжиш в глибокому снігу в barefoot взутті, думаєш, як швидше вибігти звідси, бо кожне занурення ноги в глибокий сніг дається чути. Абсолютно не думаєш про те, що є втома! Її просто не відчутно, як не чутно в ці моменти музику, яка голосно грає собі в навушниках. А ще… А ще буває мороз. Справжній, холодний. Коли тяжко дихати холодним повітрям. Коли задихаєшся, вибігаючи під гірку. Коли від дихання покривається інеєм баф, яким захищаєш лице від холодного вітру. Але, в будь-якому варіанті, бігти треба! “Коли лиє як з відра, а ти всеодно біжиш крізь дощ, отримуєш певне задоволення від того, що ти - тут, а інші - ні.” Peter Snell
Читати далі →
Ци-біг: півмарафон
Posted by Taras Kushnir on December 1, 2013
На самому початку вересня я поставив собі за ціль до кінця року пробігти півмарафон. Але не просто пробігти, а пробігти по новій для мене техніці бігу, про яку я читав тоді. Називалась вона Ци-біг (я вже писав про входження в Ци-біг раз і два). З того часу пройшло рівно 3 місяці і ось, вчора, 30 листопада, я пробіг 21 км та 400 м (тобто трошки більше за півмарафон). Що я можу сказати про еволюцію (чи адаптацію) техніки за ці три місяці? Ну, мабуть, вона тепер відрізняється від оригінальної техніки Ци-бігу, хоча деякі речі залишились.
Читати далі →
Визначення своїх слабких та сильних сторін в скелелазінні
Posted by Taras Kushnir on November 10, 2013
Блогпост написаний під враженням від книжки Self-Coached Climber, в якій є купа корисних речей. По своїй суті, він є адаптованою копі-пастою перекладом та переказом одного розділу з вищезгаданої книжки. Перше, що нам потрібно - критична оцінка досі пролізених маршрутів. Для цього зручно будувати пірамідку маршрутів. Це просто список маршрутів або болдерінгів, які вам вдалось пролізти за останні 12 місяців по спаданню від тяжчих до легших. Такий список називається пірадмікою через форму, яку він зазвичай приймає. Наприклад, типова пірамідка скелелаза із рівнями (1-2-4-8) та маршрутами (7с, 7b+, 7b, 4 штуки 7a+ та 8 маршрутів 7а) буде виглядати так: 7c 7b+ 7b 7a+  7a+  7a+  7a+ 7a   7a   7a   7a   7a   7a   7a   7a Можна заповнити чотири пірамідки: по одній для болдерінгу на скелях та маршрутів на скелях та по одній для болдерінгу в залі та маршрутів в залі. Форма пірамідки може допомогти знайти ваші сильні та слабкі сторони. Розглянемо, для прикладу, якусь пірамідку редпоінтів. Для цього, крім пірамідки, складемо список маршрутів, які занесені в пірамідку, теж від складнішого до простішого. Не включайте в список маршрути, які ви не пролізли або майже пролізли. Для кожного запису додайте наступну інформацію: Кількість спроб до редпоінту Нахил стіни: чи маршрут на похилій стіні, вертикальній, крутій або мішаний? Вид зачіпок: який основний вид зачіпок на маршруті? Якщо зачіпки всюди різні, то який основний вид зачіпок на ключі? Довжина: яка довжина маршруту? Позиція ключа: ключ на початку маршруту, в середині чи в кінці? Однорідність: чи маршрут однорідний чи ключ суттєво тяжчий від всього решта лазіння і крім ключа є хороші позиції для відпочинку? Перейдемо до аналізу.
Читати далі →
Вправи для тренувань по скелелазінню
Posted by Taras Kushnir on November 9, 2013
The Prince of Wales climbs on the new traversing wall at Grainville Secondary School Вправи, вказані нижче є коротким конспектом книжки “Self-Coached Climber”, яку мені довелось недавно прочитати. Жирним шрифтом будуть виділені назви розділів, до яких відносилась та чи інша вправа (activity), курсивом - назва вправи, а звичайним шрифтом - короткий опис або мої коментарі. Переклад з англійської - вільний. В деяких місцях даватиму англійський еквівалент для більшої точності.
Читати далі →
Перше враження від Mountain Equipment Morpheus Jacket
Posted by Taras Kushnir on October 29, 2013
Недавно мені в руки попала відносно бюджетна куртка ME Mopheus Jacket, яка позиціюється ME, як легший та не такий alpine варіант їхньої топової Gore-Tex’ової куртки Tupilak Jacket. Коротко про куртку: класична gore-tex’ова куртка, яка склеєна з трьох шарового Gore-Tex 50D та з посиленнями Gore-Tex 70D, сумісний з каскою капюшон, різноманітні стяжки. Що сподобалось: Добротно зроблена сама куртка. Виглядає міцною і надійною. Вдягаючи її, почуваєшся захищеним Капюшон справді сумісний з каскою (у багатьох куртках таке теж заявлено, але зроблено погано) та в ньому є міцний козирьок Кольори на офіційному сайті відповідають таким у справжньої куртки та розмір "M" - таки "M" і відповідає такому розміру у багатьох інших фірм (Rab, Arc'teryx, etc.) Що не сподобалось - купа деталей зроблено неуважно: Капюшон просто гігантський! Він не має стяжки по висоті і тому він налазить на очі, якщо вдягати куртку без каски: його практично неможливо налаштувати без каски так, щоб було зручно для обличчя при склеєнні gore-tex'ових кусків, частина клею попала на основний замок і він заїдає в цьому місці стяжки внизу куртки не дуже надійно фіксують сам стягувальний шнурок, він проковзує, якщо потрясти низ куртки підборіддя в куртки досить низьке, воно ледве досягає до мого підборіддя (досить зручно, коли воно високе і досягає майже до носа - так краще захищає від вітру і снігу) відсутність pit zips (вентиляції під руками) теж не додає добра кишені починаються досить високо, на мою думку, навіть занадто високо: якщо їх відкрити і запхати руки всередину, вище рук до верху кишень будуть великі пустоти, куди, теоретично, може попадати сніг чи дощ основний замок, хоча і YKK, але не найзручніший з тих, якими я користувався Порівнюючи її з Arc’teryx Alpha SV, можу сказати, що ME і рядом не може з нею лежати. В Alpha SV настільки багато маленьких зручних плюшок, що це її виводить на майже недосяжну висоту.
Читати далі →