Психологічні вправи для скелелазіння, The Rock Warrior's Way
Posted by Taras Kushnir on February 23, 2014
В постійному пошуку інформації та книг по скелелазінню, які допомогли б мені стати кращим скелелазом, я наштовхнувся на книгу The Rock Warriors Way, де автор застосовує ідеї з книги Кастенади до скелелазання. Покопавшись в темі, дізнався, що автор випустив і другу книгу, Espresso Lessons, що можна перекласти як “швидкі уроки” (незважаючи на гру слів з кавою еспрессо та обкладинкою книжки, де автор Arno Ilgner протягує кружку). В цій другій книжці - короткий конспект першої та практичне застосування теоретичних ідей з першої книги. Недовго думаючи, я вибрав для покупки другу книгу і тепер, після прочитання, хочеться зробити короткий її конспект.
Читати далі →
Перше враження про стенд "Бухта"
Posted by Taras Kushnir on February 16, 2014
Тільки лінивий блогер-скелелаз не написав ще огляд нового стенду для скелелазіння та болдерінгу у Львові. Ось нарешті і мене занесло в “Бухту” і я на власні очі побачив стенд, навколо якого точилося стільки дискусій серед нашої “скелелазної тусовки”. Перше враження від стенду - “Вау!”. “Вау!” тому, що приміщення для стенду - справді величезне: більше за стенди, які я досі бачив своїми очима (їх небагато: київський НАУ та наші болдерінгові), воно з’єднує вертикальними та від’ємними площинами підлогу і стелю, вміщає в собі багато скелелазів та просто зівак, які прийшли просто подивитись.
Читати далі →
Перше враження від Tarptent Double Rainbow
Posted by Taras Kushnir on February 12, 2014
Ось і приїхало моє довгоочікуване двомісне чудо вагою 1.1 кілограма для буденних поїздок. Возити з собою Terra Nova Voyager на Довбуші якось шкода, а тент, під яким я зазвичай сплю, не рятує мене літом від комарів, а осінню і весною - від холоду. Тому тент я тимчасово відкладаю, поки не скучу за ним знов і натомість - Double Rainbow. Про цей намет я вперше прочитав на OutdoorGearLab, а потім погуляв по форумах і блогах і вирішив колись собі придбати таке чудо техніки. Не пройшло і 2 роки і ось я тримаю в руках цей намет!
Читати далі →
Так нестримно мало - кілька днів...
Posted by Taras Kushnir on February 6, 2014
Публікую вірш про гори, подарований мені на відкритці на день народження. Так нестримно мало - кілька днів, Солодко проведених у горах. Так бракує подиху вітрів, Поблиску зірок над головою Так кортить знову втекти у світ, Де не ходять ні плітки, ні гроші, Чим подалі від містечок й сіл, Остогидлих сірих перехожих. Чим скоріш до раю на землі - Де немає покриття мобільних. Біля ватри слухати птахів, Серед гордих велетів камінних, Так нестримно мало - кілька днів, Солодко проведених у горах... Оригінал, здається, звідси.
Читати далі →
Зимовий виїзд у Високі Татри 2014
Posted by Taras Kushnir on January 19, 2014
Відро болота піднялось з-під передніх коліс Suzuki, яка вже практично довезла нас до кордону Україна-Польща, що біля Грушева. В один момент вигляд машини набув маскувального тонування та ми ще раді, що тим обійшлось: були всі шанси застрягнути в багнюці глибиною чуть не в ціле колесо.. Десять в мінус шостому. Саме з такою точністю я забив координати Грушівської митниці в програмку OsmAnd на телефоні. Цього було замало. Треба було хоча би ще один знак після коми. GPS завів нас найближче до моїх координат, які були ближче до паралельної дороги до митниці. Повертаємось.. Вже без пригод добираємось до самої митниці.. П’ята ранку і черги немає. Прикордонники ліниво оглядають нашу поклажу. На вулиці дує помірний вітер і досить холодно виходити з машини, незважаючи на надзвичайно ніяку теплу зиму: +3, жодного снігу, часами дощ. Ще кілька хвилин і все.. кордон пройшли! Перша частина дороги в Польщі після митниці вже аж дуже акуратна: і покриття, і будиночки навколо. Через деякий час дорога набуває свого більш правдивого вигляду і стану. Баланс між сонливістю і бадьорістю водія час від часу порушує кава з термоса. Попереду ще кількасот кілометрів хороших і не дуже доріг, і за черговим поворотом має показатись знайома рівнина, по якій прокладена майже що пряма дорога до горстки гір, яких, здається, можна не те, що об’їхати за день, а й обійти. Але так тільки здається. Старі гранітні стіни Високих Татр красиві, подекуди вертикальні та… подекуди засніжені. Ура! Цього ми боялись найбільше.. Боялись, що зима, яка цього року існує хіба на календарі, не добралась до цих, знайомих нам, піків.
Читати далі →