Огляд скелелазних стендів у Львові: стенд "SportLife" The wall
Posted by Taras Kushnir on March 5, 2015
Стенд з найкращим покриттям стін, яке я бачив у Львові! та найбільшою ціною. Цей пост - попередній огляд, бо стенд зараз навіть не відкритий для широкого загалу. Про попередні стенди читайте тут: стенд "Погулянка" (болдерінг та складність) стенд "Лазаренка" (болдерінг) стенд "Бухта" (болдерінг, складність, хайлайн) стенд "Climb club" (болдерінг та "складність" на 3 відтяжки)
Читати далі →
Анталія скелелазна
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Окрім того, що Анталія - середземноморський курорт з світовим ім’ям, тут ще й знаходиться найбільший скелелазний район Туреччини! А це, ні мало, ні багато, 850+ маршрутів різної складності.
Читати далі →
Анталія. Про місто
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Проживши місяць в Анталії хотів би розказати про місто, країну і все цікаве, що з цим зв’язане. Перший пост з серії про Туреччину. В ньому я розкажу про те, що я побачив у самому місті.
Читати далі →
Тбілісі та Батумі
Posted by Taras Kushnir on February 5, 2015
Кілька слів про Грузію.. Грузія виявилась майже перша в списку країн, куди українцям можна на 3 місяці без візи. Найдешевші білети були в Тбілісі із пересадкою в Стамбулі. Рейс прилітав у Тбілісі в третій ночі по місцевому часу (перша ночі по українському) і, як виявилось, всі дешеві рейси прилітали вночі. Летів я компанією Pegasus і мушу сказати, що це перший політ, де не було безплатної їжі в літаку, який не був лоу-костом. Аеропорт в Тбілісі розміщений за 17км від міста і є два способи добратись туди. Перший - на поїзді, який ходить з восьмої ранку і коштує 0.5 ларі або на таксі, яке коштує 50 ларі (1 ларі ~= 7 грн). Поїзд не випадково ходить з восьмої ранку і рейси, що прилітають вночі, для цього і прилітають вночі. Як тільки я вийшов за межі аеропорту, я зразу пожалів про це, бо на мене накинувся натовп таксистів. Я зразу подумав, що львівські надоїдливі таксисти - просто дилетанти. Тут тобі фізично не давали пройти, спочатку вітались за руку, знайомились, запитували звідки і куди їдеш, що будеш робити. Я особливо не люблю, коли лізуть в мої справи, але тут їх було занадто багато. Ледве вирвавшись з того натовпу я пішов в сторону вокзалу (я ще не знав, що він ходить з восьмої) і за мною ув’язався якийсь грузин. Почав розпитувати куди я їду і що буду робити, а я почав ввічливо ухилятись від відповідей і пробувати його спекатись. Він мені за кілька хвилин розмови разів 5 поклявся його мамою, що таксі - найкращий спосіб добратись до міста і що поїзди не ходять, а коли ходять - то не стабільно і в тому ж дусі. Після його клятв мені не вдалось стримати на лиці посмішку - настільки він відповідав стереотипам про розмову і клятви грузинів. На моє пряме питання скільки коштує добратись в місто на таксі, він відповів “Друг, а скажи, какая цифра лежит у тебя на сердце”. Я прикинув, скільки у Львові коштує таксі по місту, перевів у ларі і сказав йому: “4 ларі”. Він явно обідився, сказав, що місце на парковці біля аеропорту тільки коштує 5 ларі і пішов геть. Я повернувся в аеропорт і спробував погуглити як мені добратись в місто. Там вперше я познайомився із вай-фаєм “Tbilisi loves you”, який працював через раз. Після години невдалих спроб, я таки вийшов і вирішив взяти таксі, бо поїзд до Батумі, який я нагуглив в Стамбулі, відходив о восьмій і б не встиг потягом з аеропорту. Домовився за 25 ларі з одним чуваком, який привів свого друга, бо був зайнятий. Коли я доїхав, друг сказав, що то було 25 доларів, а не ларі (1 долар = 2 ларі) і почав зі мною перерікатись. В результаті я домовився з ним посередині, але все одно розвод і нічого не доведеш.. Біля закритого вокзалу, де я простояв 2 години на холоді, був вайфай Tbilisi loves you, але оскільки він знов не працював, то я подумав, що його краще назвати Tbilisi fucks you. Кращим варіантом було б побути в теплому аеропорту кілька годин і тоді ближче до шостої ранку поїхати на вокзал. Єдине, що в Грузії я побачив класне - це поїзди. Вони трошки подібні на швейцарські: є розетки і вай-фай, який працює. В поїзі я скачав джентельменський набір для Грузії: офлайн-карти в OSM Free та офлайн гугл-словник для грузинської мови. За вікном були сумні пейзажі занедбаних сіл і мені вдалось поспати. Батумі виявилось жахливо радянським містом із купою хрущовок і одною вулицею мега-крутих сучасних готелів на березі. Населення - біднота в основному (те, що я побачив на вулицях за 1 день перебування), а готелі - великих корпорацій. Мені здалось, що на мене завжди косо дивились, коли я про щось питався російською, але спочатку не розуміли, коли я питався англійською (то в мене вибору великого й не було, але я завжди спочатку англійську пробував). В Батумі жахливо нудно і, крім нових готелей, немає на що дивитись особливо. Звичайно, то дуже суб’єктивна думка за 1 день гуляння по Батумі і проглядання квартир, але робити там особливо нічого. Квартири, що знаходяться в AirBnB - однокімнатні з видом в нікуди. На щастя, в Батумі був аеропорт..
Читати далі →
Замітка по тренуваннях на fingerboard
Posted by Taras Kushnir on January 30, 2015
Читаючи книжку Дейва МакЛеода “9 of 10 climbers make the same mistakes”, я дійшов до розділу, в якому Дейв описує classic fingerboard routine, тобто канонічне тренування на фігнербоарді на його думку. Тренування це полягало у вправах на максимальну силу, яку Дейв пропонував робити наступним чином: визначити свої слабкі місця (скажімо, це будуть пасиви) і висіти на фігнербоарді на одній руці на тому хваті (для більшості скелелазів, які вже займаються на фінгербоарді, на двох руках це вже не будуть вправи на максимальну силу) із підтримкою другої руки так, щоб вдалось провисіти максимум 5-8 секунд. Якщо вам вдасться провисіти більше, це вже не будуть вправи на максимальну силу. Тому Дейв пропонує висіти на одній руці з підтримкою другої руки на репіку або за раму дверей. Проблема в тому, що Дейв радить витрачати на все заняття 30-40 хвилин, враховуючи розминку. Це для мене якось суперечливо, бо перед вправами на максимальну силу хотілося б добре розімнутись, щоб не травмуватись. А якщо довго розминатись (хвилин 15-20), виходить, що самих вправ прийдеться робити мало. Вирішив написати про це йому особисто (Дейв МакЛеод відомий тим, що він один з дуже “соціальних” скелелазів високого рівня: він активно веде блог та твіттер). Через кілька днів отримав від нього відповідь (вільний переклад): Я б не розминався аж 15 хвилин на фінгербоарді. Але це нормально, що хтось довше розминається, а хтось - менше. Якщо ти розминаєшся довше, це нормально! Твій загальний час вправ на фінгербоарді буде трохи більший. Об'єм вправ в тренуванні після розминки може бути невеликим, якщо ти часто займаєшся. Але якщо ти більше відпочиваєш, то можеш робити трохи більше вправ у тренуванні. Сподіваюсь, ця інформація буде комусь корисною. Вдалих тренувань!
Читати далі →