Спортивне харчування. Напої для скелелазів
Posted by Taras Kushnir on March 8, 2015
При обезводненні м’язи погіршують свою роботу експоненційно. Тобто при обезводненні на 3% м’язи починають працювати гірше на 10%. Тому під час активних занять спортом (скелелазінням в тому числі), тренуваннях треба поповнювати водний баланс і також соляний баланс (багато солей спортсмен втрачає з потом). Тому постає питання не просто про пиття води, хоча без цього - ніяк, але й про різні добавки. Я пробував кілька різних виробників та можу поділитись своїм досвідом.
Читати далі →
Огляд скелелазних стендів у Львові: стенд "SportLife" The wall
Posted by Taras Kushnir on March 5, 2015
Стенд з найкращим покриттям стін, яке я бачив у Львові! та найбільшою ціною. Цей пост - попередній огляд, бо стенд зараз навіть не відкритий для широкого загалу. Про попередні стенди читайте тут: стенд "Погулянка" (болдерінг та складність) стенд "Лазаренка" (болдерінг) стенд "Бухта" (болдерінг, складність, хайлайн) стенд "Climb club" (болдерінг та "складність" на 3 відтяжки)
Читати далі →
Анталія скелелазна
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Окрім того, що Анталія - середземноморський курорт з світовим ім’ям, тут ще й знаходиться найбільший скелелазний район Туреччини! А це, ні мало, ні багато, 850+ маршрутів різної складності.
Читати далі →
Анталія. Про місто
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Проживши місяць в Анталії хотів би розказати про місто, країну і все цікаве, що з цим зв’язане. Перший пост з серії про Туреччину. В ньому я розкажу про те, що я побачив у самому місті.
Читати далі →
Тбілісі та Батумі
Posted by Taras Kushnir on February 5, 2015
Кілька слів про Грузію.. Грузія виявилась майже перша в списку країн, куди українцям можна на 3 місяці без візи. Найдешевші білети були в Тбілісі із пересадкою в Стамбулі. Рейс прилітав у Тбілісі в третій ночі по місцевому часу (перша ночі по українському) і, як виявилось, всі дешеві рейси прилітали вночі. Летів я компанією Pegasus і мушу сказати, що це перший політ, де не було безплатної їжі в літаку, який не був лоу-костом. Аеропорт в Тбілісі розміщений за 17км від міста і є два способи добратись туди. Перший - на поїзді, який ходить з восьмої ранку і коштує 0.5 ларі або на таксі, яке коштує 50 ларі (1 ларі ~= 7 грн). Поїзд не випадково ходить з восьмої ранку і рейси, що прилітають вночі, для цього і прилітають вночі. Як тільки я вийшов за межі аеропорту, я зразу пожалів про це, бо на мене накинувся натовп таксистів. Я зразу подумав, що львівські надоїдливі таксисти - просто дилетанти. Тут тобі фізично не давали пройти, спочатку вітались за руку, знайомились, запитували звідки і куди їдеш, що будеш робити. Я особливо не люблю, коли лізуть в мої справи, але тут їх було занадто багато. Ледве вирвавшись з того натовпу я пішов в сторону вокзалу (я ще не знав, що він ходить з восьмої) і за мною ув’язався якийсь грузин. Почав розпитувати куди я їду і що буду робити, а я почав ввічливо ухилятись від відповідей і пробувати його спекатись. Він мені за кілька хвилин розмови разів 5 поклявся його мамою, що таксі - найкращий спосіб добратись до міста і що поїзди не ходять, а коли ходять - то не стабільно і в тому ж дусі. Після його клятв мені не вдалось стримати на лиці посмішку - настільки він відповідав стереотипам про розмову і клятви грузинів. На моє пряме питання скільки коштує добратись в місто на таксі, він відповів “Друг, а скажи, какая цифра лежит у тебя на сердце”. Я прикинув, скільки у Львові коштує таксі по місту, перевів у ларі і сказав йому: “4 ларі”. Він явно обідився, сказав, що місце на парковці біля аеропорту тільки коштує 5 ларі і пішов геть. Я повернувся в аеропорт і спробував погуглити як мені добратись в місто. Там вперше я познайомився із вай-фаєм “Tbilisi loves you”, який працював через раз. Після години невдалих спроб, я таки вийшов і вирішив взяти таксі, бо поїзд до Батумі, який я нагуглив в Стамбулі, відходив о восьмій і б не встиг потягом з аеропорту. Домовився за 25 ларі з одним чуваком, який привів свого друга, бо був зайнятий. Коли я доїхав, друг сказав, що то було 25 доларів, а не ларі (1 долар = 2 ларі) і почав зі мною перерікатись. В результаті я домовився з ним посередині, але все одно розвод і нічого не доведеш.. Біля закритого вокзалу, де я простояв 2 години на холоді, був вайфай Tbilisi loves you, але оскільки він знов не працював, то я подумав, що його краще назвати Tbilisi fucks you. Кращим варіантом було б побути в теплому аеропорту кілька годин і тоді ближче до шостої ранку поїхати на вокзал. Єдине, що в Грузії я побачив класне - це поїзди. Вони трошки подібні на швейцарські: є розетки і вай-фай, який працює. В поїзі я скачав джентельменський набір для Грузії: офлайн-карти в OSM Free та офлайн гугл-словник для грузинської мови. За вікном були сумні пейзажі занедбаних сіл і мені вдалось поспати. Батумі виявилось жахливо радянським містом із купою хрущовок і одною вулицею мега-крутих сучасних готелів на березі. Населення - біднота в основному (те, що я побачив на вулицях за 1 день перебування), а готелі - великих корпорацій. Мені здалось, що на мене завжди косо дивились, коли я про щось питався російською, але спочатку не розуміли, коли я питався англійською (то в мене вибору великого й не було, але я завжди спочатку англійську пробував). В Батумі жахливо нудно і, крім нових готелей, немає на що дивитись особливо. Звичайно, то дуже суб’єктивна думка за 1 день гуляння по Батумі і проглядання квартир, але робити там особливо нічого. Квартири, що знаходяться в AirBnB - однокімнатні з видом в нікуди. На щастя, в Батумі був аеропорт..
Читати далі →