Фотоконкурс від альптабору “Безенги”

Недавно закінчився фотоконкурс “Світи Безенги” і моя фотографія перемогла в номінації “Світ людей”. Загалом кожен учасник міг відправляти по кілька фото в номінації “Світ людей”, “Світ гір”, “Картини з життя” та “Світ фантазій”. Крім переможців у цих номінаціях, жюрі визначало 3 призові місця та ще додатково приз глядацьких симпатій. Всі роботи можна подивитись у цьому альбомі Вконтакті. Я в основному хотів претендувати на приз глядацьких симпатій і відколи я закинув своє фото туди, без жодної моєї допомоги в нього ріс рейтинг і воно, на мою радість, займало перше місце по лайках. Але десь ближче до кінця, хтось закинув свою фотку, накрутив їй лайків за два дні більше, ніж в мене за місяць. Фотка сама в фотографічному плані взагалі нічого собою не представляє, хоча і зроблена з маршруту, куди не кожен піде. Після цього я ще чекав, але потім здався і ближче до кінця конкурсу попросив і своїх друзів допомогти виправити цю несправедливість, але за день після відновлення справедливості, в чувака знову рейтинг скочив на 100500 позицій і я вирішив забити. Хай подавиться своїм призом “глядацьких” симпатій.

Після завершення жюрі вибрало моє фото в номінації “Світ людей” і через місяць мені прийшла посилочка з призами! Мені прийшов синій красивий баул Marmot Long Hauler на 50 літрів, підписана з побажаннями книга з кабардинськими легендами та срібна прикраса від extremejuwelry. Також прийшов підписаний новенький гайдбук по Безенгах, жаль я туди скоро не поїду ще.

Висловлюю подяку за фотоконкурс організаторам!

Ідеї з турецької кухні для страв у поході

IMG_20150215_142444~2
Млинці з сиром + тас-кебаб

Страва №1 : лаваші

Інгредієнти:

  • лаваш
  • куряче філе
  • кукурудза
  • помідори, цибуля (на заржарку)
  • свіжа зелень (крім або петрушка)
  • турецькі спеції* (якщо у вас немає, беріть що є)
  • йогурт без смаку*

Приготування:

Окремо робите зажарку (помідори, цибуля, кукурудза), окремо варите курку (і потім посипаєте спеціями та окремо підігріваєте на пательні лаваш до появи рум’янця. На столі так і складаєте трьома окремими порціями – зажарку, курку та лаваші. Тепер можна брати лаваш, накладати по смаку інгредієнтів та їсти. В окрему миску можна зробити соус з йогурту без смаку, солі та перцю.

Страва №2 : млинці з сиром

Інгредієнти:

  • Лаваш
  • Сир турецький (як замінник – моцарелла)
  • Яйця (2шт. приблизно, але залежить від кількості людей – див. Приготування)
  • Укроп
  • Спеції
  • Йогурт без смаку

Приготування:

Готуємо масу для наповнення: сир натерти на терці, щедро додати укропу, перцю та солі і перемішати з кількома яєчними жовтками. Круглі лаваші розрізати посередині. При загортанні млинця його можна склеювати яєчним білком, який залишився від жовтків. Після цього млинці піджарити на невеликому вогні певний час (щоб сир розплавився). Подавати на стіл з таким же соусом, як з попередньої страви (чистий йогурт посолити і поперчити).

 

Смачного

Анталія. Про місто

Antalya

Проживши місяць в Анталії хотів би розказати про місто, країну і все цікаве, що з цим зв’язане. Перший пост з серії про Туреччину. В ньому я розкажу про те, що я побачив у самому місті.

Читати більше

Тбілісі та Батумі

Кілька слів про Грузію.. Грузія виявилась майже перша в списку країн, куди українцям можна на 3 місяці без візи. Найдешевші білети були в Тбілісі із пересадкою в Стамбулі. Рейс прилітав у Тбілісі в третій ночі по місцевому часу (перша ночі по українському) і, як виявилось, всі дешеві рейси прилітали вночі. Летів я компанією Pegasus і мушу сказати, що це перший політ, де не було безплатної їжі в літаку, який не був лоу-костом. Аеропорт в Тбілісі розміщений за 17км від міста і є два способи добратись туди. Перший – на поїзді, який ходить з восьмої ранку і коштує 0.5 ларі або на таксі, яке коштує 50 ларі (1 ларі ~= 7 грн). Поїзд не випадково ходить з восьмої ранку і рейси, що прилітають вночі, для цього і прилітають вночі.

Як тільки я вийшов за межі аеропорту, я зразу пожалів про це, бо на мене накинувся натовп таксистів. Я зразу подумав, що львівські надоїдливі таксисти – просто дилетанти. Тут тобі фізично не давали пройти, спочатку вітались за руку, знайомились, запитували звідки і куди їдеш, що будеш робити. Я особливо не люблю, коли лізуть в мої справи, але тут їх було занадто багато. Ледве вирвавшись з того натовпу я пішов в сторону вокзалу (я ще не знав, що він ходить з восьмої) і за мною ув’язався якийсь грузин. Почав розпитувати куди я їду і що буду робити, а я почав ввічливо ухилятись від відповідей і пробувати його спекатись. Він мені за кілька хвилин розмови разів 5 поклявся його мамою, що таксі – найкращий спосіб добратись до міста і що поїзди не ходять, а коли ходять – то не стабільно і в тому ж дусі. Після його клятв мені не вдалось стримати на лиці посмішку – настільки він відповідав стереотипам про розмову і клятви грузинів. На моє пряме питання скільки коштує добратись в місто на таксі, він відповів “Друг, а скажи, какая цифра лежит у тебя на сердце”. Я прикинув, скільки у Львові коштує таксі по місту, перевів у ларі і сказав йому: “4 ларі”. Він явно обідився, сказав, що місце на парковці біля аеропорту тільки коштує 5 ларі і пішов геть. Я повернувся в аеропорт і спробував погуглити як мені добратись в місто. Там вперше я познайомився із вай-фаєм “Tbilisi loves you”, який працював через раз. Після години невдалих спроб, я таки вийшов і вирішив взяти таксі, бо поїзд до Батумі, який я нагуглив в Стамбулі, відходив о восьмій і б не встиг потягом з аеропорту. Домовився за 25 ларі з одним чуваком, який привів свого друга, бо був зайнятий. Коли я доїхав, друг сказав, що то було 25 доларів, а не ларі (1 долар = 2 ларі) і почав зі мною перерікатись. В результаті я домовився з ним посередині, але все одно розвод і нічого не доведеш.. Біля закритого вокзалу, де я простояв 2 години на холоді, був вайфай Tbilisi loves you, але оскільки він знов не працював, то я подумав, що його краще назвати Tbilisi fucks you. Кращим варіантом було б побути в теплому аеропорту кілька годин і тоді ближче до шостої ранку поїхати на вокзал.

Єдине, що в Грузії я побачив класне – це поїзди. Вони трошки подібні на швейцарські: є розетки і вай-фай, який працює. В поїзі я скачав джентельменський набір для Грузії: офлайн-карти в OSM Free та офлайн гугл-словник для грузинської мови. За вікном були сумні пейзажі занедбаних сіл і мені вдалось поспати.

Батумі виявилось жахливо радянським містом із купою хрущовок і одною вулицею мега-крутих сучасних готелів на березі. Населення – біднота в основному (те, що я побачив на вулицях за 1 день перебування), а готелі – великих корпорацій. Мені здалось, що на мене завжди косо дивились, коли я про щось питався російською, але спочатку не розуміли, коли я питався англійською (то в мене вибору великого й не було, але я завжди спочатку англійську пробував). В Батумі жахливо нудно і, крім нових готелей, немає на що дивитись особливо. Звичайно, то дуже суб’єктивна думка за 1 день гуляння по Батумі і проглядання квартир, але робити там особливо нічого. Квартири, що знаходяться в AirBnB – однокімнатні з видом в нікуди.

На щастя, в Батумі був аеропорт..