Льодолазіння в Австрії - долина Pitztal
Posted by Taras Kushnir on January 5, 2018
Планування льодолазної поїздки цього року почалось, як і завжди, запізно. Майже всі шале в Татрах, Доломітах та Альпах виявились банально розкупленими лижниками та сноубордистами. І коли, як і минулими роками, вже починало пахнути провалом, несподівано підвернулись вільні місця в одному містечку на початку славнозвісної долини Pitztal в Австрії. Відразу були куплені квитки на літак Таллінн-Мюнхен та орендована машина: гаяти час було безглуздо і за це можна було поплатитись. І вже коли наближався час “Ч” і сумки були майже спаковані, всесвіт вирішив внести свої корективи і Джулія захворіла. Віддавати квитки та всі передплачені оренди було вже неможливо, тому прийшлось терміново шукати їй заміну: до початку пригоди залишалось всього 2 дні. І лише одна людина була спроможна на таке божевілля..
Читати далі →
Скелелазні новини з Арко
Posted by Taras Kushnir on October 13, 2017
В рамках розвивання скелелазної тематики даного блогу вирішив написати про недавні події в скелелазінні, до яких я маю безпосереднє відношення. По-перше і найважливіше - це що в мене з’явилась “нова надія”. Нарешті, побувавши в Арко недавно в жовтні, я відчув, що сумарно трохи розлазився за цей рік і мені маршрути зі шнурком почали даватись трохи легше. Звісно, до того, що було дома - ще далеко, але це зовсім не те, що було спочатку весною чи зимою на стенді. На розминку я вже зміг залізти всі 6а (так, є чим пишатись..), якісь колись без успіху пробував і деякі нові. Маршрут Grisu, який я пробував весною, і який мене тоді повністю морально роздавив, тепер не здався мені таким неможливим. Більше того, я його заліз із верхньою (сумарно 5та спроба за всі виїзди) і відразу проліз його ключ, який я довго “болдеряв” попереднього разу. Також якісь люди під маршрутом написали крейдою жирно “7b”, щоб хоч якось нівелювати несправедливість його градації у гайдбуці. Я довго сміявся, побачивши цей напис, коли прийшов під маршрут. Видно комусь теж допекла ця “7а”. Маршрут все ж додався до списку “боргів”, бо був я там тільки на вихідних і залізти з нижньою його не встиг. Для мене ця “надія” така важлива, бо показує, що я обрав правильний вид тренувань на літо.
Читати далі →
Моє перше Deep Water Solo
Posted by Taras Kushnir on September 17, 2017
Цього літа осінню мені довелось нарешті спробувати останній неопробуваний мною вид скелелазіння - Deep Water Solo. В теорії - це ідеологічно “найчистіший” вид скелелазіння зі всіх можливих: без системи, відтяжок, шнурка, закладок та інших речей, які морально та фізично так обтяжують скелелазів, ви долаєте маршрути над водою. Якщо ви зриваєтесь, то можливо неушкодженим падаєте у воду і потім починаєте спочатку. За цю коротку вилазку мені повезло здобути багато досвіду (ех, вже цей досвід..). І він був дуже корисний, бо я, як виявилось, приїхав погано підготований для цього заняття: мені треба було взяти зовсім інше спорядження. Хоча багато задоволення я все ж отримав!
Читати далі →
Карточні ігри для подорожей
Posted by Taras Kushnir on July 11, 2017
Є кілька класних карточних ігор для подорожей. І добре, коли в компанії є люди, які пам’ятають їхні правила, бо вони швидко вивітрюються з голови, якщо їх не використовувати. Тому я вирішив занотувати найкращі тут, в блозі. Відразу мушу попередити, що всі ігри мають безліч варіацій, тому наводжу правила тих варіантів ігор, що прижились в компаніях/поїздках, частиною яких був я.
Читати далі →
Арко. Коли скелелази потрапляють в рай.
Posted by Taras Kushnir on April 28, 2017
Кажуть, Арко - це “Шамоні” скелелазного світу. І, побувавши там на Пасху, я можу це підтвердити всіма руками і ногами. Райська долина для скелелазів та альпіністів, яка закінчується видовищним озером Garda. Місце, де кожен куточок просякнутий духом спорту. Нарешті мені вдалось туди попасти і давня мрія виповнилась! Читайте далі чому там варто побувати хоч раз у житті і що для цього краще мати.
Читати далі →
Перше враження від Мюнхену
Posted by Taras Kushnir on March 10, 2017
Люди, які обирають квартиру і вже переглянули добрий десяток варіантів, коли заходять у наступну, можуть майже з порогу сказати чи хотіли б вони тут жити чи ні. Це рішення приходить ще до того, як їм розкажуть про голосних сусідів, покажуть поломану ручку у вікні чи що на вулиці немає місць для парковки. Якщо це “ця” квартира - це стає ясно майже зразу. Більше нічого не має значення: зазвичай, всі решта проблеми можна буде вирішити. А ще буває інакше - коли ти переступаєш поріг і, хоча зразу зрозуміло, що це повна “дира” (у будь-якому сенсі) і жити ти тут не будеш ні за що, але треба, зберігши ввічливу посмішку на лиці, продовжити огляд, зацікавлено спитати господаря чи є тут проведений інтернет, перевірити холодильник, зазирнути у ванну, а потім розкланятись і піти. Здалось, я попав саме в таку квартиру. Де все - не те, що нашіптувало, а кричало мені, надриваючи голос, щоб я її не вибирав. Причому чути той крик було добре навіть в Естонії, шкода, що я не вмів слухати.
Читати далі →
Скелелазіння в Ågelsjön - зустрічаючи осінь
Posted by Taras Kushnir on September 20, 2016
В Швецію хотілось поїхати вже давно: відносно близько до Таллінну і з паромним сполученням вона була більше, ніж доступна. Не вистачало тільки часу та бажання, але нарешті й вони знайшлись на початку вересня. Країна густо всіяна невеликими горбочками, озерами і невисокими скелями. Було дуже тяжко вибрати куди ж поїхати. В результаті, я дослухався до місцевих скелелазів, які порадили Ågelsjön - невелике озеро на південь від Стокгольму із двома дюжинами гранітових скель по берегах.
Читати далі →
Скелелазіння у Фінляндії
Posted by Taras Kushnir on July 17, 2016
За рахунок різниці цін та економік, недільний паром Таллінн-Хельсинки завжди наповнений фінами, які затарюються в Естонії дешевим спиртним на вихідних. З іншого боку, багато естонців їздять у Фінляндію на заробітки (через ту ж різницю цін та економік). І тільки частина пасажирів паромів мають іншу мету. Читайте далі про особливості скелелазіння у Фінляндії.
Читати далі →
Готуємо Фондю в поході
Posted by Taras Kushnir on May 24, 2016
Фондю - класична страва альпійських пастухів, яка являє собою, грубо кажучи, топлений сир із спеціями. Рецептів фондю існує незліченна кількість, які легко нагуглити. Для домашнього фондю “для гурманів” навіть є спеціальний посуд - какелон, який допомагає підтримувати сир в розтопленому стані на столі (фактично, це вишуканий пальник на сухому спирту). Черговий раз побачивши фондю в якомусь тревел медіа-ресурсі, мені неодмінно захотілось приготувати його й самому і вже на третій раз він в мене вийшов так, як я його собі уявляв. Класично для фондю потрібні такі складники: сири емменталь (Emmental) та грюєр (Gruyère) в рівних пропорціях біле вино перець, сіль, часник + інші спеції за бажанням свіжий хліб із хрусткою скоринкою або напівсухарі Згадані сири, незважаючи на назви, є досить поширеними і знайти їх не проблема в будь-якому супермаркеті. Біле вино для готування можна вибрати недороге. Все одно більша частина його вивітриться в процесі. Для перців я віддаю перевагу суміші, але можна використати просто чорний перець. Приготування:
Читати далі →
Скелелазіння на Мальті
Posted by Taras Kushnir on April 24, 2016
Плоска Естонія викликає хворобу, яка називається недостача лазіння із шнурком. Особливо ця хвороба прогресує весною, коли організм, під дією гормонів, згадує лазіння в Криму чи на Довбушах. Єдині ліки - їхати лазити. Цього року знайшов вдалі квитки на Мальту, про яку і є цей пост.
Читати далі →
Vivo en Talino
Posted by Taras Kushnir on October 31, 2015
Після двох з половиною місяців в Естонії, Таллінн мені здається містом для спокійного та розміреного життя. Автобуси, посилки і хмари приходять по розкладу. Бігуни бігають із пульсомірами у яскравих кросівках, жінки пенсійного віку спокійно їздять у своїх універсалах 90х років, чайки кожного дня гадять на машини. За час мого перебування тут літо доволі швидко змінилось осінню, а тепер, в листопаді, здається, вже і зимою. За цей час мало що змінилось. Сонце стало сходити пізніше і заходити швидше, а саме небо стало сіріше (хоча з фото для привертання уваги так не здається). Проте Таллінн за цей час встиг трохи розказати про себе. Про це і буде пост.
Читати далі →
Таллінн. Про місто
Posted by Taras Kushnir on August 29, 2015
Мабуть, перше, що приходить в голову про Естонію - це жарти про неї. А перше, що приходить в голову про Таллінн - це як правильно написати це слово? З двома “н” чи ні? Правильна відповідь - з двома. Як казав Жванецький: “ну добре, ми будемо писати Таллінн з двома ‘л’ і з двома ‘н’, але з маленької букви!”. Перед приїздом сюди я прочитав у Вікіпедії, що в Таллінні живе всього 600 тис. населення (проти близько 900 тис. у Львові) і вважав його меншим за Львів і по розмірах теж. Ще одним показником розміру міста є відстань від міста до аеропорту (ну і наявність аеропорту теж). Аргументом за те, що Таллінн - мале місто є те, що аеропорт розміщений за 4 кілометри від безпосереднього центру міста. Та приїхавши сюди, виявилось, що Таллінн все ж не такий малий, як я про нього думав.
Читати далі →
Життя в епоху змін
Posted by Taras Kushnir on August 17, 2015
"Не дай Вам Бог жити в епоху змін". Древня китайська мудрість Насправді тяжко сказати, коли все це почалось, але можна сказати, що все загострилось в серпні 2014 року. Я був тоді у маленькому французькому містечку Шамоні в Альпах. Альпіністський виїзд закінчився, напарники вже поїхали і в кемпінгу я коротав лічені дні до рейсу додому. Вдень я читав книжки і новини з інтернету або гуляв по містечку. Останні кілька днів йшов дощ і мої маршрути пролягали лише від намету до альтанки і назад. Під альтанкою не капало і з перебоями тягнув місцевий вай-фай, яким користувалось занадто багато людей одночасно. Того дня я встав годині так в дев’ятій і поснідав, як завжди, вівсянкою з сухофруктами. Небо, як і день до того, було затягнуте і накрапав легкий дощ, який вже давно надоїв. Я дойшов до альптанки на автоматі, заварив дешевий чай, який купив в супермаркеті Carrefour і включив на телефоні вай-фай. Зверху екрану відразу блимнуло повідомлення про новий email: дома мене чекає повістка з військкомату.
Читати далі →
Як правильно варити рис в поході
Posted by Taras Kushnir on July 29, 2015
Хто з туристів не відшкрябував приварений рис із дна казанка/кастрюлі в поході в холодній воді? Одного разу, коли я гуляв в околицях Arolla в Швейцарських Альпах і взяв із посуду з собою тільки MSR Reactor, а з їжі - рис і овочі, в мене стало нагальним наступне питання: як приготувати рис так, щоб потім помити банячок із мінімальними зусиллями в холодній воді? І придумав. Схема приготування досить проста і складається із циклів: доводимо воду з рисом до кипіння виключаємо газ/жар чекаємо 5хв, поки вода трошки остигне якщо рис не зготувався, починаємо спочатку Ця схема, крім виграшу з банячком, приносить ще один виграш: відбувається досить суттєва економія газу. Нею можна користуватись і при приготуванні рису на вогнищі, і вдома для економії. Користайте!
Читати далі →
Новий український закордонний паспорт не за 7 днів
Posted by Taras Kushnir on July 28, 2015
Нещодавно (з 1го січня 2015 року) в Україні почали видавати нові біометричні паспорти, що викликало досить багато бурлінь в інтернетах. Як завжди, люди поділились на два табори і одним все чудово підходило, а інші були незадоволені і постійно знаходились якісь недорахування. Ось зараз з певних причин з’явилась необхідність виробити другий закордонний паспорт (це має багато плюсів) і я вирішив скористатись пришвидшеною процедурою видачі в провладному підприємстві “Документ”, що має філіал у Львові. Поки про “Документ” читав тільки позитивні відгуки, тому їхав туди із натхненням і цей пост про те, як все моє натхнення пропало.
Читати далі →
Довбушоделія. Декада
Posted by Taras Kushnir on May 13, 2015
Люблю грозу в начале мая, Когда весенний, первый гром, как бы резвяся и играя, Грохочет в небе голубом. (Маяковський або Тютчев) От і нові травневі свята, а, значить, час для скелелазного виїзду! Продовжуючи традицію минулого року, вирішую провести травневі на рідних Довбушах. Прогноз погоди - весь тиждень дощі, але я на це навіть не дивлюсь. Пакую, як має бути, рюкзак собі та баул Marmot Юлі (який нещодавно виграв). Цього разу на підйомі на Довбуші мені складатимуть компанію дві дошки загальною вагою в 7 кілограм, які я везу для того, щоб зробити стіл на нашій стоянці під Австрійкою, де якісь “клінічні ідіоти”, як виразився Андрій, спалили стіл (за його словами, це ті ж ідіоти, що наклали кучу прямо на стоянці під Малою Австрійкою). На Довбуші ми класично приїжджаємо маршруткою в 11й вечора та десь вже в 12й ночі стаємо табором. Після підйому я пообіцяв собі, що більше я дошок вручну возити не буду.
Читати далі →
Фотоконкурс від альптабору "Безенги"
Posted by Taras Kushnir on April 28, 2015
Недавно закінчився фотоконкурс “Світи Безенги” і моя фотографія перемогла в номінації “Світ людей”. Загалом кожен учасник міг відправляти по кілька фото в номінації “Світ людей”, “Світ гір”, “Картини з життя” та “Світ фантазій”. Крім переможців у цих номінаціях, жюрі визначало 3 призові місця та ще додатково приз глядацьких симпатій. Всі роботи можна подивитись у цьому альбомі Вконтакті. Я в основному хотів претендувати на приз глядацьких симпатій і відколи я закинув своє фото туди, без жодної моєї допомоги в нього ріс рейтинг і воно, на мою радість, займало перше місце по лайках. Але десь ближче до кінця, хтось закинув свою фотку, накрутив їй лайків за два дні більше, ніж в мене за місяць. Фотка сама в фотографічному плані взагалі нічого собою не представляє, хоча і зроблена з маршруту, куди не кожен піде. Після цього я ще чекав, але потім здався і ближче до кінця конкурсу попросив і своїх друзів допомогти виправити цю несправедливість, але за день після відновлення справедливості, в чувака знову рейтинг скочив на 100500 позицій і я вирішив забити. Хай подавиться своїм призом “глядацьких” симпатій. Після завершення жюрі вибрало моє фото в номінації “Світ людей” і через місяць мені прийшла посилочка з призами! Мені прийшов синій красивий баул Marmot Long Hauler на 50 літрів, підписана з побажаннями книга з кабардинськими легендами та срібна прикраса від extremejuwelry. Також прийшов підписаний новенький гайдбук по Безенгах, жаль я туди скоро не поїду ще. Висловлюю подяку за фотоконкурс організаторам!
Читати далі →
Ідеї з турецької кухні для страв у поході
Posted by Taras Kushnir on March 14, 2015
Страва №1 : лаваші Інгредієнти: лаваш куряче філе кукурудза помідори, цибуля (на заржарку) свіжа зелень (крім або петрушка) турецькі спеції* (якщо у вас немає, беріть що є) йогурт без смаку* Приготування: Окремо робите зажарку (помідори, цибуля, кукурудза), окремо варите курку (і потім посипаєте спеціями та окремо підігріваєте на пательні лаваш до появи рум’янця. На столі так і складаєте трьома окремими порціями - зажарку, курку та лаваші. Тепер можна брати лаваш, накладати по смаку інгредієнтів та їсти. В окрему миску можна зробити соус з йогурту без смаку, солі та перцю. Страва №2 : млинці з сиром Інгредієнти: Лаваш Сир турецький (як замінник - моцарелла) Яйця (2шт. приблизно, але залежить від кількості людей - див. Приготування) Укроп Спеції Йогурт без смаку Приготування: Готуємо масу для наповнення: сир натерти на терці, щедро додати укропу, перцю та солі і перемішати з кількома яєчними жовтками. Круглі лаваші розрізати посередині. При загортанні млинця його можна склеювати яєчним білком, який залишився від жовтків. Після цього млинці піджарити на невеликому вогні певний час (щоб сир розплавився). Подавати на стіл з таким же соусом, як з попередньої страви (чистий йогурт посолити і поперчити).   Смачного
Читати далі →
Анталія скелелазна
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Окрім того, що Анталія - середземноморський курорт з світовим ім’ям, тут ще й знаходиться найбільший скелелазний район Туреччини! А це, ні мало, ні багато, 850+ маршрутів різної складності.
Читати далі →
Анталія. Про місто
Posted by Taras Kushnir on February 27, 2015
Проживши місяць в Анталії хотів би розказати про місто, країну і все цікаве, що з цим зв’язане. Перший пост з серії про Туреччину. В ньому я розкажу про те, що я побачив у самому місті.
Читати далі →
Тбілісі та Батумі
Posted by Taras Kushnir on February 5, 2015
Кілька слів про Грузію.. Грузія виявилась майже перша в списку країн, куди українцям можна на 3 місяці без візи. Найдешевші білети були в Тбілісі із пересадкою в Стамбулі. Рейс прилітав у Тбілісі в третій ночі по місцевому часу (перша ночі по українському) і, як виявилось, всі дешеві рейси прилітали вночі. Летів я компанією Pegasus і мушу сказати, що це перший політ, де не було безплатної їжі в літаку, який не був лоу-костом. Аеропорт в Тбілісі розміщений за 17км від міста і є два способи добратись туди. Перший - на поїзді, який ходить з восьмої ранку і коштує 0.5 ларі або на таксі, яке коштує 50 ларі (1 ларі ~= 7 грн). Поїзд не випадково ходить з восьмої ранку і рейси, що прилітають вночі, для цього і прилітають вночі. Як тільки я вийшов за межі аеропорту, я зразу пожалів про це, бо на мене накинувся натовп таксистів. Я зразу подумав, що львівські надоїдливі таксисти - просто дилетанти. Тут тобі фізично не давали пройти, спочатку вітались за руку, знайомились, запитували звідки і куди їдеш, що будеш робити. Я особливо не люблю, коли лізуть в мої справи, але тут їх було занадто багато. Ледве вирвавшись з того натовпу я пішов в сторону вокзалу (я ще не знав, що він ходить з восьмої) і за мною ув’язався якийсь грузин. Почав розпитувати куди я їду і що буду робити, а я почав ввічливо ухилятись від відповідей і пробувати його спекатись. Він мені за кілька хвилин розмови разів 5 поклявся його мамою, що таксі - найкращий спосіб добратись до міста і що поїзди не ходять, а коли ходять - то не стабільно і в тому ж дусі. Після його клятв мені не вдалось стримати на лиці посмішку - настільки він відповідав стереотипам про розмову і клятви грузинів. На моє пряме питання скільки коштує добратись в місто на таксі, він відповів “Друг, а скажи, какая цифра лежит у тебя на сердце”. Я прикинув, скільки у Львові коштує таксі по місту, перевів у ларі і сказав йому: “4 ларі”. Він явно обідився, сказав, що місце на парковці біля аеропорту тільки коштує 5 ларі і пішов геть. Я повернувся в аеропорт і спробував погуглити як мені добратись в місто. Там вперше я познайомився із вай-фаєм “Tbilisi loves you”, який працював через раз. Після години невдалих спроб, я таки вийшов і вирішив взяти таксі, бо поїзд до Батумі, який я нагуглив в Стамбулі, відходив о восьмій і б не встиг потягом з аеропорту. Домовився за 25 ларі з одним чуваком, який привів свого друга, бо був зайнятий. Коли я доїхав, друг сказав, що то було 25 доларів, а не ларі (1 долар = 2 ларі) і почав зі мною перерікатись. В результаті я домовився з ним посередині, але все одно розвод і нічого не доведеш.. Біля закритого вокзалу, де я простояв 2 години на холоді, був вайфай Tbilisi loves you, але оскільки він знов не працював, то я подумав, що його краще назвати Tbilisi fucks you. Кращим варіантом було б побути в теплому аеропорту кілька годин і тоді ближче до шостої ранку поїхати на вокзал. Єдине, що в Грузії я побачив класне - це поїзди. Вони трошки подібні на швейцарські: є розетки і вай-фай, який працює. В поїзі я скачав джентельменський набір для Грузії: офлайн-карти в OSM Free та офлайн гугл-словник для грузинської мови. За вікном були сумні пейзажі занедбаних сіл і мені вдалось поспати. Батумі виявилось жахливо радянським містом із купою хрущовок і одною вулицею мега-крутих сучасних готелів на березі. Населення - біднота в основному (те, що я побачив на вулицях за 1 день перебування), а готелі - великих корпорацій. Мені здалось, що на мене завжди косо дивились, коли я про щось питався російською, але спочатку не розуміли, коли я питався англійською (то в мене вибору великого й не було, але я завжди спочатку англійську пробував). В Батумі жахливо нудно і, крім нових готелей, немає на що дивитись особливо. Звичайно, то дуже суб’єктивна думка за 1 день гуляння по Батумі і проглядання квартир, але робити там особливо нічого. Квартири, що знаходяться в AirBnB - однокімнатні з видом в нікуди. На щастя, в Батумі був аеропорт..
Читати далі →