Vivo en Talino

Dramatic sunset clouds

Після двох з половиною місяців в Естонії, Таллінн мені здається містом для спокійного та розміреного життя. Автобуси, посилки і хмари приходять по розкладу. Бігуни бігають із пульсомірами у яскравих кросівках, жінки пенсійного віку спокійно їздять у своїх універсалах 90х років, чайки кожного дня гадять на машини. За час мого перебування тут літо доволі швидко змінилось осінню, а тепер, в листопаді, здається, вже і зимою. За цей час мало що змінилось. Сонце стало сходити пізніше і заходити швидше, а саме небо стало сіріше (хоча з фото для привертання уваги так не здається). Проте Таллінн за цей час встиг трохи розказати про себе. Про це і буде пост.

Читати більше

Життя в епоху змін

“Не дай Вам Бог жити в епоху змін”. Древня китайська мудрість

chamonixНасправді тяжко сказати, коли все це почалось, але можна сказати, що все загострилось в серпні 2014 року. Я був тоді у маленькому французькому містечку Шамоні в Альпах. Альпіністський виїзд закінчився, напарники вже поїхали і в кемпінгу я коротав лічені дні до рейсу додому. Вдень я читав книжки і новини з інтернету або гуляв по містечку. Останні кілька днів йшов дощ і мої маршрути пролягали лише від намету до альтанки і назад. Під альтанкою не капало і з перебоями тягнув місцевий вай-фай, яким користувалось занадто багато людей одночасно.

Того дня я встав годині так в дев’ятій і поснідав, як завжди, вівсянкою з сухофруктами. Небо, як і день до того, було затягнуте і накрапав легкий дощ, який вже давно надоїв. Я дойшов до альптанки на автоматі, заварив дешевий чай, який купив в супермаркеті Carrefour і включив на телефоні вай-фай. Зверху екрану відразу блимнуло повідомлення про новий email: дома мене чекає повістка з військкомату.

Читати більше

Довбушоделія. Декада

Люблю грозу в начале мая,
Когда весенний, первый гром,
как бы резвяся и играя,
Грохочет в небе голубом.

(Маяковський або Тютчев)

От і нові травневі свята, а, значить, час для скелелазного виїзду! Продовжуючи традицію минулого року, вирішую провести травневі на рідних Довбушах. Прогноз погоди – весь тиждень дощі, але я на це навіть не дивлюсь. Пакую, як має бути, рюкзак собі та баул Marmot Юлі (який нещодавно виграв). Цього разу на підйомі на Довбуші мені складатимуть компанію дві дошки загальною вагою в 7 кілограм, які я везу для того, щоб зробити стіл на нашій стоянці під Австрійкою, де якісь “клінічні ідіоти”, як виразився Андрій, спалили стіл (за його словами, це ті ж ідіоти, що наклали кучу прямо на стоянці під Малою Австрійкою). На Довбуші ми класично приїжджаємо маршруткою в 11й вечора та десь вже в 12й ночі стаємо табором. Після підйому я пообіцяв собі, що більше я дошок вручну возити не буду.

Читати більше

Думки під час бігу

Десь недавно я побачив статтю 75 думок бігуна. Мені стало цікаво про що ж думаю я, коли біжу. От сьогодні постарався відтворити те, що творилось рано в мене в голові. Рівно так, як воно там з’являлось. Не-бігунам буде нецікаво читати

Читати більше

Так нестримно мало – кілька днів…

Публікую вірш про гори, подарований мені на відкритці на день народження.

Так нестримно мало - кілька днів,
Солодко проведених у горах.
Так бракує подиху вітрів,
Поблиску зірок над головою

Так кортить знову втекти у світ,
Де не ходять ні плітки, ні гроші,
Чим подалі від містечок й сіл,
Остогидлих сірих перехожих.

Чим скоріш до раю на землі - 
Де немає покриття мобільних.
Біля ватри слухати птахів,
Серед гордих велетів камінних,

Так нестримно мало - кілька днів,
Солодко проведених у горах...

Оригінал, здається, звідси.