Cкелелазні новини з Естонії. Останній випуск

Неозброєним оком тяжко було б помітити будь-які зміни в буднях скелелазів плоскої Естонії за останні півроку. Якщо, звісно, не зважати на недавню поїздку місцевих активістів ІТО-шити на “Ніс” Ель-Капітана в Каліфорнії.  Але хто про це говорив, крім всіх місцевих телевізійних каналів та газет. Тому я опущу це і перейду до справді важливих оказій, які так чи інакше відбулись за цей час.

По-перше, як ви могли побачити на картинці для привертання уваги, я навчився робити “планку”. Хоча я не ставив собі такої цілі, я всього лиш почав робити “планку” із одним зігнутим коліном на протязі місяця чи двох. Ну і прес ногами висячи на турніку. Тому я був дуже здивований одного дня, коли я спробував вирівняти ногу, яку завжди згинав, і я не тільки моментально не опустився донизу, але й протримався так певний час. Автоматично після “планки” почало виходити робити правильний “L-sit”.

L-sit
L-sit

По-друге, місцеві скелелази, деякі з яких вже навіть лазять V5, влаштувались тренерами в Ronimisministeerium і вчать, як треба лазити, групи новачків. Вчать, насправді, по класичних книжках Хьорста, Gimme Kraft і навіть Дугласа, тому я за них радий і гордий. А от групи новачків бувають різні: тут і корпоративи для нечисленних команд якихось стартапів, і навіть навчання тривалістю в місяць, які називаються щось в стилі “Ази скелелазіння” (Ronimis ABC). Одиниці після таких курсів продовжують ходити тренуватись самі і тут-то на них чекаю я. Можливо так здається лише мені, але багато мотивованих скелелазів стараються не тільки завести в скелелазіння чим побільше своїх друзів, але й допомогти їм з тренуваннями, ідеями для “тяжких” болдерів, мотивацією і, деколи, співчуттям. Так ось коли я помічаю, що якийсь скелелаз починає ходити на протязі певного часу і йому подобається, я стараюсь йому чимось допомогти.

Фішка останнього часу – сліпі траверси. Не знаю, чи ви пробували, але для цього треба відносно багато місця і відсутність великого нависання. Суть задачі – пролізти траверс наосліп, нащупуючи руками і ногами наступні зачіпки. Ця вправа, яка на перший погляд може здатись безглуздою, насправді тренує витривалість набагато краще, ніж просто лазіння траверсів. Магнезишся, встаєш на зачіпки, берешся руками, закриваєш очі і домовляєшся з собою їх не відкривати, поки не пролізеш туди, куди вирішив. Лазіння в сліпу заставляє інтуїтивно набагато краще позиціонувати своє тіло, працювати більше ногами, аніж руками і подібні технічні речі. Та й лазіння більше подібне до лазіння на “онсайт” нових маршрутів, коли ви більше часу приділяєте кожному руху, пробуючи наступний. Людям це сподобалось, тому спочатку один, потім інший, а згодом і кожного тренування хтось, кому я “підкинув ідею”, крейсував по стіні для новачків, безпомічно мацаючи рукою біля себе, пробуючи знайти наступну зачіпку. Вийшли такі собі приховані курси для зацікавлених поміж офіційними курсами від стенду.

З-поміж інших новин можу відмітити налягання на мій саморобний TRX. Цей тренажер найкраще підходить для тренування м’язів-антагоністів, а багато хороших скелелазів (Alex Megos, Adam Ondra) на цьому наголошували особливо. TRX-ом зручно займатись ранком, замість зарядки, одночасно тренуючи core – наступну найважливішу річ, яка зв’язує руки і ноги в єдине ціле. Що більше я його використовую, то більше переконуюсь, що його тяжко недооцінити при тому, що зробити такий тренажер собі – простіше простого. Тому всім це рекомендую!

Колись давно я знайшов безцінний блог Eva Lopez про тренування скелелазів у Каталонії. В неї в блозі близько 30 статей, жодна з яких не містить в собі воду. Така собі велика концентрація цінної інформації, з якою я рекомендую всім ознайомитись. Вона зараз лазить 8с/+ в свої 40 років і захистила PhD по тренуваннях витривалості для скелелазів (згідно її слів, більше ні в кого немає такого PhD). Недавно я прочитав цей блог повністю, “від корки до корки”. Хоча я точно не зможу тут вмістити всю корисну інформацію, яку там можна почерпнути, одну річ я все ж би хотів згадати особливо. Мова йде про тривалість тренувальних циклів, коли люди тренують силу і витривалість окремо. Згідно досліджень Eva Lopez, ефект від тренування витривалості з’являється лише тоді, коли тренувати її 2 місяці і більше. Ефект від тренування сили з’являється набагато швидше. Якусь аналогію можна провести із розтяжками – ефект від розтягнення з’являється, якщо тримати позу від 30 секунд і майже без користі до того. Фактично, цей нюанс дуже важливий – я завжди тренував витривалість приблизно так само довго, як і силу, або на 1 тиждень довше. В обох випадках – до місяця часу. Але тепер я розумію, чому ефект не був такий, який міг би бути.

З не-скелелазних, але спортивних, новин можу відмітити своє 2ге місце в чемпіонаті з настільного тенісу серед працівників Skype. Перше місце зайняв якийсь професійний естонський тенісист, якому я програвав із рахунком 11:2 майже всі партії. Я виграв дощечки під задницю для фінської сауни і футболку із написом “Relax” (за перше місце була футболка із написом “1ше місце”).

Цей випуск новин з Естонії буду вважати останнім, тому що десь наступних двох місяців я переїжджаю працювати в інший офіс Microsoft в місто, яке знаходиться посередині між Arco і Frankenjura, Мюнхен. Наступні замітки, сподіваюсь, будуть вже звідти.

 

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *