Нарешті 7с!
Posted by Taras Kushnir on May 17, 2015

Відпочивши тиждень після травневих, я таки заліз “Тарас Бульба” - класичне на скелях Довбуша.

Для пролазу “Тараса Бульби” мені знадобились:

  • 3 роки з хвостиком скелелазних тренувань (зараз якраз початок мого четвертого року)
  • 3 чудові книжки по скелелазінню ("Self-coached climber", "Training for climbing" та "Gimme kraft")
  • 3 спроби в день пролазу та ще 9 спроб в інші 3 дні (не рахуючи 4 днів роботи над ним з верхньою страхівкою)

Всі три спроби з нижньою в день пролазу мене страхувала Юля і це для неї була перша страховка на такій категорії. Заліз я його в La Sportiva Katana laces. На першу спробу я почувався неймовірно сильним, ніби можу його зразу замочити, але натупив з ногами. Другу спробу я теж зіпсував через те, що вирішив пролізти по-іншому, ніж планував. На третю спробу я вже був настільки втомлений, що думав, що не залізу і ліз просто щоб ще попрацювати над маршрутом, але вдалось залізти! Як і всі новачки, я не дуже люблю, коли інші люди дивляться на мою спробу пролазу, але цього дня зібралась невелика аудиторію в 7-8 людей, які, як я думав, будуть мені заважати тим, що я буду себе почувати сковано, але в результаті вони мені допомогли своєю підтримкою і криками “Давай!”.

Після пролазу я відчув себе настільки морально розслабленим і вільним, адже я вже тиждень прокидався та засинав, хоч раз та й згадуючи якийсь перехват на маршруті. Крім того, саме ця категорія була дуже важливою для себе особисто.

Зараз в мене грає Symphony No.87 in A major Гайдна і під неї згадуючи відчуття після пролазу, я почуваюсь ще більш розслабленим морально.

Дякую Андрію та Юлі за страховку та всім, хто мене підтримував і вірив :) Залишилась ще одна сходинка до 8а.


Сподобався пост?
Підтримайте блог!


comments powered by Disqus