Підсумки літнього альпсезону 2014
Posted by Taras Kushnir on November 4, 2014

Пройшло вже 2 місяці з часу, коли я повернувся з французьких та швейцарських Альп і прийшов вже час зробити невеликий підсумок і закрити travel log, який я почав перед поїздкою: lvivtoevolene.wordpress.com

Отже оригінально поїздка планувалась так: я домовився з шотландцем Дейвідом, що ми будемо ходити маршрути в швейцарських Альпах біля містечка Еволін після того, як він закінчить школу альпінізму, яку там проходив. Ми мали залишитись на 2-3 тижні після цього і сходити якісь гори. Оскільки ні я, ні Дейвід району не знали, вирішили, що Дейвід з ним познайомиться під час проходження курсів. На тому й порішили..

Що з того вийшло і як ми попали ще й у французькі Альпи читайте далі

Зі зборами речей вийшла цікава штука, оскільки в літак можна брати обмежену кількість спорядження. Обмежену у вазі (23 кілограми основного вантажу та 7 кілограм ручної поклажі) та у розмірі (висота + ширина + довжина <= 158 см для основного вантажу та обмеження 55х40х20 для ручної поклажі). Для основного вантажу я добув собі Mountain Hardwear Expedition Duffel розмір M на 80+ літрів з розмірами 66х38х33 см. Вагою лише 1.37кг (відома сумка The North Face Duffel Bag важить більше двох) та з хорошими параметрами захищеності від погоди. MH Expedition Duffel – хороша тим, що її ручки можуть слугувати як лямки для варіанту носіння “рюкзак” або з’єднуватись для перенесення в одній руці. Для того, щоб мій Crux AK-47x вліз в ручну поклажу по висоті, я витягнув з нього раму, але поки що це не сильно допомогло, бо він все одно не влазить по одному виміру (тому, що 20см). Прийдеться летіти у вібрамах…

Швейцарія – маленька країна гір, де є Маттерхорн і де живе і тренується мутант Улі Штек. Що ще треба знати про неї? Це країна посередині Європи, де досі не ввели євро як грошову одиницю, а діє Швейцарський Франк (CHF), який, по курсу, є приблизно 1.11 USD. Це країна точності, дорогих поїздів та контрактної армії. А їду я в Еволін. Еволін – гарне ім’я навіть для людини, не те, що для містечка в швейцарських Альпах з чудовими краєвидами.  Звучить, ніби ім’я ельфа з творів Толкієна. Лежить воно в долині, яка відходить від міста Сіон на південь.

Висадившись в аеропорту і пройшовши всякі бюрократичні моменти, я першим ділом переодягнув вібрами на кросівки. Потім, пройшовши на вокзал, купив квиток в Сіон за 51 франк. В поїзді мене чекав сюрприз: в Швейцарії дуже б то вузькі розетки і я не зміг туди засунути зарядне від телефону, який вже встиг розрядитись..

В Сіоні я вийшов з поїзду і після підземного переходу попав на автобусну станцію, де став чекати на автобус до Еволін. Сам автобус коштував 15 франків з хвостиком. В автобусах є вай-фай. Але, щоб ним користуватись, треба місцевий номер. Тому я з сумом дивився на то, як з від’їздом автобуса зменшується кількість планок якогось вай-фаю, до якого я на автостанції підключився. Взагалі, я користувався travelsim постійно і навіть незважаючи на цей конфуз з автобусом, я був дуже і дуже задоволений цим travelsim.

Вийшовши на зупинці біля кемпінгу, я пішов на рецепцію, потім на місце для палатки і розклався. В результаті, я потратив на дорогу 12 годин від ліжка до розкладеної палатки, провівши більшість дороги в непоганому комфорті. Порівнюючи з добиранням в Безенги, тут супер економія часу.

На кемпінгу стоять фургончики з трейлерами і пузаті дядьки жарять на грилю ковбаски. Є і спортсмени. Біля мене стоїть сім’я старша вже трохи. Коли вони побачили, як я на реакторі роблю собі чай, жінка підійшла, представилась і запропонувала мені великі оладі, бо “їй здається, що я на “цьому” не зможу зробити собі оладі”. Подякувавши і відмовившись, я, тим не менше, не став її списувати із варіантів харчування.

Я вже писав в цьому блозі, що Швейцарія – дорога країна? Ні? В будь-якому випадку, хотів про це нагадати. Після того, як я зайшов у місцевий супермаркет, я спочатку втішився, бо вибір ніби великий і я точно найду собі щось дешевше. Але не тут то було..

Овочі. Цибуля-порей 6 франків кілограм. 4 Помідори – 3 франки. Шпондер – 6-9 франків. Хліб – 3-4 франки. Дешеві тут бобові каші та вівсянка – по 1 франку з хвостиком. А також всякі макарони. Зубна щітка – 4-5 франків. Добив мене туалетний папір по 3 франки за 4 рулони. Жаль, я з дому не взяв.

День трекінгу. В хорошу погоду я сходив на акліматизацію на один із трьохтисячників, яких тут досить багато. Враховуючи, що кемпінг на 1450, а вершина на 3080, мені за день треба було набрати 1600+ метрів, що, звичайно, надавало оптимізму і заставляло подумати, чому я таки не влаштувався в кемпінг Arolla, який в містечку Arolla на висоті 2000+ в ущелині трошки вище Еволін. Хвала богам в мене був смартфон з gps та безплатна програмка OsmAnd Free, які оперують оффлан картами OpenStreetMap, і мені не прийшлось купляти місцеву карту за 20 франків. В карті Швейцарії були всі трекінгові маршрути в Еволін. Я був в шоці..

Під час поганої погоди (дощ та +8) я перебивався в кемпінговій кафешці. Офіціантка в ній - студентка з Литви і “нємного говоріт по-русскі”. Такі от збіги.

Для акліматизації я їздив автостопом в Arolla і ходив трекінг на 2600 до Plans de Bertol. А також ходив на Віа-Феррата в Еволін, яка була досить гарна - як із журналів Petzl. Сама віа-феррата складається з одного підйому із нависанням посередині, траверсу та ще одного підйому із 2ма нависаннями. Для новачка ця віа-феррата буде безумовно гостра вражень і дуже цікава! В одному місці були тільки скоби під ноги і треба було тримати камінь середньо-активний в підхват, в іншому місці – іти по скелі, а не скобах. Нічого складного, але новачок отримає спогади про те, як в нього все стискалось.

Після тижня мого перебування в Еволін та околицях, нарешті прибуває Дейвід. Через непогоду, яка мене стільки мучила, він з курсами їздив аж до Італії на Гран Парадізо і в Шамоні. Мого росту, атлетичної тілобудови шотландець віком 25 років. Я боявся, що його не буду розуміти через його шотландський акцент (один із них), але все добре. Виявилось, він вже бував в Україні (в Дніпропетровську), де мав потасовку з футбольними фанами. Знає французьку і пару матюків російською та українською.

Сьогодні він після бодуна (як я вже казав, в них закінчились курси), але першим ділом він запропонував піти на скелі полазити “щоб не втрачати день”. Пішли ми на найближчий сектор скель в Лес Зоідес. Там я завішав 3 маршрути (на дотик – дві 6b+ та одна 6с), Дейвід проліз кожен з них майже до кінця з верхньою і ми пішли в кемпінг.

Aiguille de la Tsa Aiguille de la Tsa

Плануємо їхати в Arolla, звідти зійти в Cabane de la Tsa, а звідти на однойменну вершинку. В хатці ніч коштувала 60 франків, що просто капець як дорого.. Вечерю, правда, дали королівську.. Зате сніданок - шведський стіл в Швейцарії: хліб, нутелла, масло, мед і чай.

Маршрут. В 2х словах: я отримав те, по що приїхав.. Після підходу десь 400 вертикальних метрів по сипусі з великих каменів, виходиш на ребро, по якому лізеш маршрутом категорії IV по UIAA: підйом 5 годин лазіння по ребру до вершини Aug. de la Tsalion з жандармами та деколи з моментами “та я махав робити цей рух”, невеличкий перехід по сніжнику з чудовими краєвидами і підйом на саму Аugile de la Tsa – гострий шпиль з майже вертикальним гранями з гострою вершиною загальною висотою 3668м.

Мене вже на кінці трохи підкосила горняшка і на вилазі на останню башню і на спуску до  Cabane Bertol, де ми ночували, вже трохи боліла голова “і взагалі задовбав цей мокрий сніг на спуску три години підряд”.

Споряги брали дуже мало: 3 френди і пару закладок з петлями, бо страхували в основному шнурком за виступи, гострі скелі. Нарешті нема оцьої зв’язки з 6-7 людей, де дівається час на комунікацію та інші приколи. Рухались ми короткою зв’язкою 6-10м шнурка одночасно з частими страховками за виступи і вибиранням другого. На маршруті було одне дуже стрьомне місце де нема рельєфу і навіть в скальниках я б туди не хотів лізти. Там було метрів 10 такого і 2 шлямбури. З нижньою було дуже весело мені.

Коли ми спустились вниз і перевірили прогнози погоди - жахнулись. Непогода наступні кілька тижнів.. Думаємо їхати в якийсь із двох дотичних регіонів: Saas-Fee або Chamonix. Вирішуємо податись в останній.

Автобус, яким ми мали спуститись в кемпінг Моліньйон в Лес Зоідес, відвіз нас в Сіон, а звідти на іншому автобусі ми добрались в Martigny (що вимовляється як “Мартіні”). Там на вокзалі в касі, де купили білети на експрес до Шамоні, поміняли нещасні франки на євро. Було жарко. На границі між Швейцарією та Францією ми пересідаємо в інший експрес. Там вже місць немає і ми сідаємо в “тамбурі” на баулах. Взагалі кажучи, в швейцарських поїздах немає місця на багаж..

Виявляється, що Шамоні – досить таке немаленьке містечко з різноманітною інфраструктурою і великою купою людей. Ось йде якийсь жирний дядько, ось інвалід на кріслі, а ось альпінюги з кішками в системах валять.. Купа натовпу, де не кинь оком. Готелів тут – як грибів після дощу. Мають бути десь і кемпінги. Йдемо з сумками битий час до інформаційного бюро. Потім в кемпінг. Ціни в кемпінгу тут дешевші на 5 доларів, ніж в Еволінському кемпінгу, незважаючи на те, що тут 100500 альпіністів, а в Еволін – ні.

Над містом висить великий льодовик des Bosson, який лежить біля Aigulle fu Midi – досить відомої вершини висотою 3842 метрів, на вершину якої можна добратись підйомником і там побудований цілий комплекс.

Тут діє система турнікетів як на Буковелі. Абон на 1 день – 50 євро, на 3 – 80 євро.  Діє на всі підйомники зразу без обмежень. Наступного дня ми підемо на маршрут II категорії для знайомства з районом.

Cosmique Arrete (космічний гребінь) – коротенький маршрут на 3 години приємного лазіння, переступання каменів і навіть одного куска 10 метрів по щілині тред 5c з мікродирочками для кішок збоку.

Я по-новому зрозумів для себе принцип light&fast. Те, що було в мене раніше – зовсім не лайт. Лайт – це якщо із заліза в тебе 2 френди і 2 закладки і в основному страховка відбувається шнурком за виступи з короткими пітчами в 10 метрів і постійним одночасним рухом. Це коли нема жодного зайвого одягу (все що є – на собі, крім пуховки) і їжі за винятком води. Оце справді лайт. І так тут ходять більшість маршрутів..

Приїхавши на підйомнику на 3842 (тут вітер і ранкові -10), ми були просто вражені: настільки красива панорама відкрилась перед нами. Красивішого місця я ще не бачив. Ми ще навіть не встигли дійти до початку маршруту, як Дейвід вже встиг сказати “fuck the Evolene, mate”. І справді нафіг Еволін з такими красотами. Побоювання на рахунок 50 людей у підйомнику якось самі зникли: територія настільки велика, що вони розсосались по горах і їх вже не стало…

Далі ми плануємо сходити на маршрут IV категорії.

Contamine-Grisolle – четвірка на північній стороні Mont Blanc du Tacul (4248) з мікстом, льодом і снігом. Поки найкрутіший маршрут, який мені доводилось пройти у великих горах. Перепад висот – 700 метрів, з яких трохи більше 400 – мікст або сніг.

Дейвід вишкрябує напис Ritz та 5 зірочок на нашому біваку на льодовику Дейвід вишкрябує напис Ritz та 5 зірочок на нашому біваку на льодовику

На день, коли ми збирались почати маршрут, обіцяють погоду. Нас троє: я, Дейвід та Енді, якого ми зустріли на Cosmiques. Ми зробили бівуак на льодовику під маршрутом. В Дейвіда та Енді є бівуачні мішки, а в мене лише emergency blanket. Вночі йшов дрібний дощ і мій пуховий спальник повністю промок. В 1й ночі я оцінив реактор, яким ми зробили собі чаю за хвилин 10, незважаючи на те, що робили його на морозі.

Сам маршрут ми пройшли досить швидко, рухаючись в основному одночасно, але з кількома страховками. Навіть для якихось мінімально технічних кусків міксту в мене не було задишки – нарешті акліматизувався (як завжди – в кінці виїзду на останньому маршруті). Лізли всі з тяпками. Останні горби снігу до вершини проходять після витиснених в себе гелів і починається спуск. Спуск сам досить цікавий, з стрибком на 4 метри по висоті в сніг через велику тріщину.

Найтяжчим місцем був підйом до підйомника на Агюдь ду Міді – ще 300 вертикальних метрів по мокрому розквашеному снігу. Єдине, що втішало – чай і кусочок яблучного пирога на вершині. Ну і чудовий зроблений маршрут!

 

Через непогоду більше маршрутів в Альпах я не ходив.

Незважаючи на те, що ця поїздка складалась в основному з дощів, все ж вона виявилась неймовірно корисною, бо:

  • переосмислив Fast&Light сходження. Виявилось, це зовсім не те, що я уявляв раніше. Це не тільки назва ідеї, це стиль, фізична форма, ідеологія. Те, що я уявляв раніше – це Slow&Bulky в порівнянні із хорошою практикою.
  • побував в Альпах, в яких давно хотів побувати. Побував в двох різних регіонах: Швейцарії та Франції. Зрозумів деякі особливості АЛЬПінізму, на відміну від гімалаїзму, татернічества тощо. Тепер знаю купу цікавої інформації щодо організації поїздки в Альпи.
  • полазив із напарником-шотландцем. Осягнув деякі труднощі перекладу, акценту. Деколи при сходженнях бувають моменти, коли тяжко розібрати/докричатись до рідних напарників, а цього разу це ускладнилось тим, що напарник – іноземець. Але якось розібрались.
  • переночував на льодовику без намету в пуховому спальнику в дощ на 3500м. Спальник, звісно, промок (це був старий спальник, який я прав вже кілька разів і на цей раз я його добив остаточно. він залишився в Шамоні).
  • навчився розпалювати реактор в холод. Раніше для цього я тратив занадто багато газу
  • на три тижні поїздки з реактором я витратив один великий (450г) балон газу. Крім ночей в шале, я готував сніданок та вечерю + чай кілька разів посередині дня. Що ви знаєте про ідеальний розрахунок газу? Мій балон закінчився в день від’їзду в аеропорт, коли я закип’ятив чай після сніданку.
  • побачив Шамоні, про яке, мабуть, хоч трошки, та мріє кожен український альпініст
  • дізнався, що українські авіакомпанії взагалі не так ревниво перевіряють вагу поклажі та її розміри в літаку

Більше фото можна знайти у Flickr.


Сподобався пост?
Підтримайте блог!


comments powered by Disqus