Про тернопільський Rock-Test 2014
Posted by Taras Kushnir on December 1, 2014

Дивно і не дивно водночас, що багато львівських скелелазів полюбляє тернопільські змагання більше за інші, які проходять в Україні. Дивно, бо львів’яни традиційно люблять Львів і все, що зв’язано зі Львовом. А не дивно, бо тернопільські змагання - зазвичай одні з найбільш організованих та хороших по атмосфері змагань в Україні.

Цього року, на відміну від попередніх, в Тернополі не бушувала погода на час змагань. Зв’язано це ще й з тим, що змагання поставили швидше на тиждень, ніж завше, що збило багатьом тренувальний графік (тим, хто готувався лише до Тернополя). Незважаючи на це, їхали ми туди із задоволенням. Цього року в правила проведення змагання було внесень багато змін, про які й піде мова далі. По-перше, дали спільний список без розбиття на Аматорів та Професіоналів. Признаюсь, коли я починав займатись скелелазінням, мені було приємно виступати в Аматорах, бо це був шанс позмагатись із не дуже сильними скелелазами. Змагатись із сильними на той час було беззмістовно. Але коли я трошки підріс і почав займатись в “Професіоналах”, було неприємно бачити своїх знайомих в призах в Аматорах, які вирішили бути “першими серед галок, а не останніми серед орлів”. Нарешті, цього року цю “несправедливість” виправили.

Друге: зробили дві номінації Призи та Фестиваль, пролази з яких не перетинаються. Раніше були призові болдери, які рахувались і в фестивальний рейтинг, але цього року людей незрозуміло чому позбавили таких привілей. Можливо, так і чесніше трохи, але подобається менше.

Цих змагань не було достатньо багато спонсорів, оскільки в грудні в Україні проходить десь вісім змагань в проміжку в місяць і тому тяжко привернути достатньо спонсорів. Незважаючи на це, в Тернополі організатори не залишили без уваги всіх фіналістів. Традиційно, з шести фіналістів нагороджували лише перших трьох (як це робили, наприклад, в змаганнях на Лазаренка), що досить логічно, але зате тернопільчани ще раз показали, чому їхні змагання по праву вирізняються дружньою атмосферою серед інших.

Щодо самих фіналів, то було досить дивно, що деякі сильні скелелази, наприклад, Кушнір Володя, Коваль Андрій чи Ігнацик Олег не попали в фінали. Їх на тернопільському сайті назвали “об’єктивно сильними скелелазами” і мені здається, що ця фраза стане тепер певним мемом в наших колах. Чому вони не попали у фінали пояснювали “ростовими болдерами”, втратою форми тощо. Але, як справедливо написали там же в коментарях, є або “заліз”, або “не заліз”. Щодо жіночих фіналів, то на мою думку, вони були легші за деякі фестивальні болдери, що і писало на обличчі, наприклад, Наталі Василенко, яка взявшись за фініш одного болдера оглянулась назад, ніби питаючи, чи це вже кінець.. На іншому жіночому фінальному болдеру взагалі можна було постояти із опущеними руками і відпочити.. No comments. Цього року жінок недооцінили.

Сподобалось, що тернопільчани роздобули кілька цікавих зачіпок. Незважаючи на те, що в Тернополі фантазії організаторам, на мою думку, завжди вистачало, нові зачіпки - це завжди краще, ніж старі. Самі організатори були й страхувальниками і чистильниками болдерінгів під час змагань та в кінці на фіналах. Навіть по такому об’єму роботи видно, як ставляться люди в Тернополі до гостей і це не може залишити байдужим.

Щодо самого приміщення “Ватра”, то традиційно страшно заходити в туалет (так само, як і шукати його). Також залишає бажати кращого кількість місця для переодягання. Незважаючи на ці дрібні мінуси, в Тернополі вже третій рік проводять змагання, які я вважаю найкращими для розвитку скелелаза!


Сподобався пост?
Підтримайте блог!


comments powered by Disqus