Теорія деградації художників
Posted by Taras Kushnir on March 26, 2013

Жив колись художник Дмитро і малював він красиві малюнки простим м’яким олівцем на простому папері А4. Друзі та родичі казали, що в нього гарно виходить і, можливо, пророчили йому стати хорошим художником. Але з часом у Дмитра переставало виходити передавати душу та ідею того, що він хотів намалювати, з допомогою одного олівця. Тому він почав вдаватись до хитрощів: он малюнок вугіллям, он - сангіною, а ось і одноколірна акварель. На деякий час це його врятувало і його малюнки знову набули сили, якої мали колись. І часу треба менше: де не вистарчає вміння передати душу відтінками - врятує колір. Але і той час скоро минув і ось Дмитро вже малює різнокольоровою пастеллю та маслом: авось колір його врятує! І знову невелике спасіння. Так, наче стрибаючи з айсберга, який потрошки тане, на наступний айсберг в надії протриматись на ньому довше за попередній.

І тут в якийсь момент Дмитро помічає, що йому ліньки малювати і кольорові малюнки. Ой, що це тут? Фотоапарат? Більше не треба довго сидіти з альбомом і не треба стояти біля мольберта? Цик-цик: от і малюнок. Так.. Це те, що треба! Хвала богам ліні! Цик-цик.

P.S. Всі збіги випадкові


Сподобався пост?
Підтримайте блог!


comments powered by Disqus