Безенги 2012. Частина третя. Перша кров
Posted by Taras Kushnir on October 7, 2012

Коли ми прокинулись на ранок наступного дня і повисовувались з наших кімнаток, ми, такі маленькі, стояли внизу таких великих гір. Звичайно, нам казали, що так буде, але перше враження - на то і перше..

Далі почалось нове перенесення всіх наших продуктів на нове місце, безкінечні сумки і коробки з речима. Коли все перенесли, почали встановлювати базовий намет, який мені більше нагадував ларьок з львівським пивом 1715.

Після встановлення намета ми поїли гречку з тушонкою - перше, що було під руками. Мушу сказати, що надалі ми не весь час так бідно харчувались. Весь день пройшов в якихось дрібних роботах. Хто встановлював свої палатки, хто сортував їжу у базовому наметі, словом робота кипіла. Особливо хочеться відмітити тягання каменюк для того, щоб зробити стіл загальний. В результаті вийшло досить монолітно. Правда, одна лавка вийшла нижча за іншу, тому з одного боку столу в людей завжди було не все ок з спиною. Але після інциденту з коровою (далі буде) цей недолік столу виправили.

Наступні два дні пройшли в скельних заняттях. Спочатку наш інструктор Зоя перевіряла, чи вміємо ми в’язати вузли. Потім був жумаринг, пересування по перилах.. На другий день через погану погоду, ми проходили спасроботи разом із старшорозрядниками. Вчили подвійний та потрійний поліспаст. В результаті, ми чогось нового навчились, хоча я зараз думаю, що ми вже забули все, що вивчили, бо це потребує повторення.. “Повторение - мать учения”. Поліспасту ми вчили тільки принцип роботи, а старшорозрядники вирішили довести діло до кінця - не тільки витягання потерпілого до станції, а й знімання його звідти. Виявилось, що ні інструктор, ні старшорозрядники зразу не знали, як це зробити, тому розвага тривала десь годину

Після спасробіт ми пішли на наш перший акліматизаційний вихід на Міссес-кош. Як виявилось, майже під кожною значимою горою (тау) є стоянка (кош), названа в честь тої гори. Тому під горою Міссес-тау була стоянка Міссес-кош. Старшорозрядники порадили брати з собою побільше споряги, щоб іти тяжче було - так акліматизація проходила краще. Може вони були праві, але за рахунок того, що ми взяли більше споряги, ми забули взяти чайну заварку з собою, тому чай варили з листя та квіток рододендрона (благо його там багато росте), чебрецю (теж там вдосталь) і карамельок. Нічого так вийшов. Правда, краще би був з чайної заварки :)

Коли ми повернулись з акліматизаційного виходу, мали святкувати день народження нашого найкрутішого старшорозрядника - це він приїхав з дружиною та дітьми. Крім них, він з собою ще захопив ще бадягу власного виробництва (“таланівка”) і шампанське. Ми з допомгою (чи в допомогу) з його жінкою приготували хорошу вечерю, замовили за день до того торт в місцевій їдальні і чудово посвяткували. “Виновник торжества” -

На ранок наступного дня ми мали йти на льодові заняття на суддєйські стоянки. Не заздрю тим, хто на дні народженні за день до того перебрав з таланівкою і всім решта, що наливали. Приблизно половина з нас йшла до першого привалу ледве-ледве. Як виявилось, це був найлегший в Безенгах підхід, але ми поригали солідно, поки дойшли куди треба. Тільки Зоя, наш інструктор, бігла як має бути і тільки лежала і дрімала, поки ми всі доходили. По дорозі нас проводжали тури - пірамідки з каменів, які вказували, що ми йшли по маршруту. Були ще інші тури - дикі гірські козли, які сувались тут і там..

Після цього підходу одного з наших підкосив будун+висота і результуючим діагнозом була горняшка, тому перший день льодових занять він пропустив. За льодові заняття і що було на льодовику читайте в наступній частині.


Сподобався пост?
Підтримайте блог!


comments powered by Disqus