Скелелазіння у Фінляндії

За рахунок різниці цін та економік, недільний паром Таллінн-Хельсинки завжди наповнений фінами, які затарюються в Естонії дешевим спиртним на вихідних. З іншого боку, багато естонців їздять у Фінляндію на заробітки (через ту ж різницю цін та економік). І тільки частина пасажирів паромів мають іншу мету. Читайте далі про особливості скелелазіння у Фінляндії.

У Фінляндії є досить багато різних скелелазних районів. В основному – це або болдерінг, або тред. Більшість скель знаходиться на приватних територіях, на яких власники можуть одного дня закрити доступ, якщо скелелази чимось їм не сподобаються (наприклад, насмітять або будуть шуміти). Інша частина знаходиться на територіях національних заповідників та природних парків, куди доступ відкритий завжди. Гайдбуки до районів можна знайти на глобальному 27crags.com або на фінському http://www.slouppi.net/.

Крім скелелазних районів, у містах є доволі хороші стенди як для шнурка, так і для болдерінгу. В Хельсинки – то взагалі круті. Стенди для шнурка навіть мають систему карточок, з якою ви здаєте екзамен на страхування стаканом (не грі-грі) з нижньою та лазіння з нижньою + зрив і отримуєте карточку, що ви допущені для страхування/лазіння на всій мережі стендів, які входять в дану систему. На стендах є багато пристроїв Trublue для автоматичного страхування із верхньою – зручно, якщо ваш напарник чомусь не зміг прийти. Доволі цікаво, що на маршрутах відтяжки висять кожен 1 метр для того, щоб зняти таку складову лазіння, як страх, і забезпечити максимум тренування лазіння.

У зв’язку із відсутністю подібного в Естонії, я навідався кілька разів у Фінляндію, щоб полазити зі шнурком. Я був у районах Faljberget, Rautavuori та Olhava та на кількох стендах у Хельсинки.

Мій приїзд у Faljberget я ще буду пам’ятати довго. Дорога пролягала по дуже красивій місцевості із кінськими фермами, пофарбованими у червоне, як і всі будинки в Фінляндії. Але коні на полянах стояли в пальто в одязі. Так, це не помилка, коні стояли в одязі. Поки ми повз них проїжджали в машині, ще не було ясно чому. Але коли ми вийшли і сотні голодних комарів накинулись на всі неприкриті та прикриті ділянки тіла, ми зрозуміли нащо коням одяг. Ледве дойшовши до самих скель, виявилось, що страхувати потрібно з доволі густого лісу після болота, в якому живе безліч кровопивць. Скелі були чисті, але з відносно поганим доступом. Також незрозуміло де потрібно залишати машину, оскільки там приватна територія, а очевидних стоянок не було.

Район Rautavuori виявився (я недочитав опис) більше болдерінговим, ніж скелелазним. Всі болдерінги були покриті мохом і явно не чищені цього року. Дорога до району була із шлагбаумом, перед яким на узбіччі я припаркував машину. Наступного ранку я знайшов під двірниками записку на фінській (як розумно залишати записку на фінській на машині із естонськими номерами), в якій мені пояснювали, що тепер тут “неможливо проїхати” і що це взагалі приватна територія, і моя машина заважає їм, і мене чекають великі штрафи. А ще повз нас зупинилась машина із двома жіночками. Старша вийшла і 3 хвилини читала мені мораль на фінській, після чого я чемно сказав англійською, що фінської я не знаю і тоді її дочка вийшла і все мені переклала. Грубо кажучи, те ж, що і на записці.

5DM37829_s
Озеро Olhava

Найкрасивішим районом, в якому я був, був заповідник Repovesi із озером Olhava, вздовж берегу якого стоять красиві граніти, висотою 30 метрів. Лазять тут із власними точками по щілинах та мізерках. В районі близько сотні маршрутів від 4+ до 8а. Скажу зразу, що мого скромного набору із 8 камалотів та набору закладок було малувато. Сюди треба приїжджати із солідним набором камалотів та 2ма наборами закладок (класика району – маршрут Ruotsalaisten reitti, який із зигзагами набере 50 метрів тредового лазіння 5+). Для лазіння деяких маршрутів треба доплисти на човнику до острова, а для деяких – страхувати відразу з човна. Навколо озера облаштовано кілька стоянок із готовими дровами та безпечним місцем для вогню. Також доволі густі дерева дозволяють запросто спати в гамаку. А ще – якщо ви з собою не візьмете жодної їжі, то літом тут запросто можна перебитись чорницями та грибами, яких значно більше, ніж достатньо.

Особливістю кемпінгу літом у Фінляндії, крім комарів, є світло та дикі тварини. Вночі літом тут настільки світло, що непідготовленій людині буде тяжко заснути без пов’язки на очі, але навіть якщо вам це вдалось, тішитись рано. Навіть якщо фіни ляжуть спати раніше другої ночі, в четвертій ранку у вас є всі шанси бути розбудженими голосними криками озерних пташок.

Природнє скелелазіння в Фінляндії, в основному, зв’язане із великою кількістю стресу від лазіння на своїх точках. Крім великого набору точок вам треба буде багато засобу від комарів та довгий одяг. Також на озера не буде зайвим взяти рушник і плавки – відпочивайте на красивій природі по-максимуму.

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *