Скелелазіння на Мальті

5DM36593_

Плоска Естонія викликає хворобу, яка називається недостача лазіння із шнурком. Особливо ця хвороба прогресує весною, коли організм, під дією гормонів, згадує лазіння в Криму чи на Довбушах. Єдині ліки – їхати лазити. Цього року знайшов вдалі квитки на Мальту, про яку і є цей пост.

Інформаційна хвилинка. Мальта представляє собою два з половиною маленькі острови у Середземному морі, колись колонізовані Британською імперією. В спадок від бритів залишились червоні телефонні будки, лівосторонній рух і звичка пити чай з молоком. Головний острів – Мальта – забудований доволі густо однотипними квадратними готелями, оскільки туризм тут – основне джерело доходів. Другий по величині острів – Ґозо (який у Вікіпедії чомусь називається Ґоцо, хоча місцеві вимовляють Ґозо) – більш дикий і сільський, але від того красивіший. Острови з’єднуються паромним сполученням, яке проходить повз острівець Коміно із знаменитою блакитною лагуною.

Перше, що вражає при польоті на Мальту – це кількість людей в досить немаленькому літаку. Я ще розумію, я летів лазити, але куди летіли всі решта люди в квітні? Тим більше Мальта зустріла нас дуже сильним вітром, вмить розвіявши сумніви щодо температури води.

Від аеропорту до паромної переплави на острів Ґозо йде прямий автобус із номером X1, який ходить кожні 40 хвилин, тому із добиранням проблем немає. Коли сідаєш на паром до Ґозо, платити не потрібно, бо за їхньою системою платити треба по поверненню на Мальту. Тому якщо ви повернетесь назад вплав, з’економите 9 євро.

5DM36709_

Пливучи на поромі, ми були вражені кольором води навколо. Вона була глибоко синя, зовсім не така, як в Балтійському чи Чорному морі. Навіть не така, як в Анталії. Прозора і синя із бірюзовим відтінком там, де мілко або в піні. Мені здалось, що чарівні фотографії з тропічних островів навіть не обов’язково фотошопити, неймовірні кольори вже там.

5DM36636_

Наш рейс прибув у суботу ввечері і наступного дня була неділя, а це означає, що в місті нічого не працює. У робочі дні магазин, який місцеві називають супермаркетом, працює до 12ї дня і після 16ї. А у вихідні – не працює. А ресторани у робочі дні відкриваються після шостої, а в неділю – після 17ї. Тому першу половину дня ми задовільнились “італійським сніданком” в домі, де ми жили, а ввечері – бродили в пошуках поїсти. “Італійський сніданок” – 5 видів хлібу, трошки масла і джему, 2 апельсини і кава. І так кожного ранку. Вже на третій день ми зрозуміли, що не зможемо дивитись на хліб по приїзді додому.

Ми поселились в селі містечку Qala (Q не вимовляється по-мальтійськи), в якому крім площі святого Джозефа із протестантською церквою, всі будівлі мали 2 поверхи, лише де-не-де межуючи із 3-поверхівками. В кожного другого будинку була ще додаткова автостоянка на мінус першому поверсі – літом в жару тут непереливки. Практично на кожному будинку, крім церкви і супермаркету, була табличка “For short and long let call owner”. Будинки більше на краю Qala мали не тільки таблички “здається”, але й невеликі сараї з козами.

Скелелазіння в Мальті розвинене завдяки кільком місцевим активістам, які за своє тут життя набили не багато, не мало – близько 500 маршрутів рівня від 5a до 8c+. Біля містечка, де ми жили, було 2 скелелазних райони: San Blas та Daħlet Qorrot – за назвами однойменних бухт, навколо яких на прибережних скелях набиті маршрути. В кожному районі від 30 до 50 маршрутів довжиною від 25 метрів.

Маршрути в Daħlet Qorrot мені не дуже сподобались, бо, незважаючи на деякі чудесної краси маршрути (Smash the crack, наприклад), половина маршруту складається із породи склеєних часом дрібних камінців, яка осипається від невдалого хвату рукою. Крім цього, ті ж камінці в нижній частині маршруту де-не-де порослі древніми сухими водоростями.

В районі San Blas я лазив тільки на скелі Tower of Power, на якій є грань із 4ма дуже трешняковими маршрутами рівня 6a+ по стіні із неочевидними, до крові гострими зачіпками, і є грань із прекрасними маршрутами по нависанні рівня 7a-8a.

Mġar ix-Xini

Після кількох днів лазіння в цих районах, я відвідав район Mġar ix-Xini (Мґар іч-Чіні), що на фото вище, і зрозумів, куди треба було їхати зразу. На стінах каньйону річки, в якій вже давно не тече вода, розмістились більше сотні маршрутів всіх складностей на стабільній, приємній породі. Якщо ви колись захочете туди приїхати, обов’язково підходьте до каньйону із сторони села Ix-Xewkija із сторони парковки, бо якщо ви підете із сторони бухти і пляжу, то вам прийдеться пройти весь каньйон по справжніх джунглях.

20160411_113841

Перші маршрути на Мальті мені дались дуже тяжко. В Daħlet Qorrot я матюкався на породу, яка відламувалась і довгі прольоти між шлямбурами. Після 7ми місяців нелазіння заледве заліз 6b+ на розминку із другої спроби, перед тим роздерши собі ноги і руки об гостру породу. Наступними днями такий же успіх в мене був в San Blas, але потім я розлазився в Mġar ix-Xini, коли знову поліз по хорошій породі і більше звик до скель, від яких встиг відвикнути. Після цього на Tower of Power я заліз маршрути, які перед тим не дались і пробував якусь 7a+/7b, якої не було в гайдбуку 2013го року.

У Mġar ix-Xini мені сподобався маршрут Moral Obligations 6b+, який я лазив на розминку. Там до половини маршруту звичайна собі 6b+ по дирочках, але потім зачіпки стають більші, а страхівки все менше. Останні шлямбури перед станцією взагалі із прольотами по 5-6 метрів. Спускатись неохота, бо вже проліз стільки. Тому, я думаю, його й назвали Moral Obligations – моральні зобов’язання долізти до кінця.

Щодо спорядження, то я ще раз пройнявся любов’ю до скельників La Sportiva Katana Laces, які ідеально підходять до моєї ноги. Це, мабуть, після напарника, найважливіше для скелелаза – взуття, яке підходить саме для вашої ноги. Також цієї поїздки я спробував нову магнезію: Unicorn Dust від FrictionLabs. Можу із впевненістю сказати, що кращою магнезією я ще не користувався. В кінці поїздки дні стали жаркіші, але з цією магнезією руки не потіли взагалі і зчеплення пальців із скелею було максимальне.

5DM36814_

Біля бухти Daħlet Qorrot є прекрасні маленькі скельні бухточки із прозорою бірюзовою водою та купою можливостей для DWS (deep water solo), якими я скористався. Звісно, краще лазити на Azure Window з протилежного боку Ґозо, але цієї поїздки ми туди не попали.

В селі містечку In-Nadur, яке за 3км від Qala, знаходиться відома на Мальті пекарня Maxokk Bakery. В цій пекарні роблять найкращу на островах піцу та хліб, за якими плавають на поромі до острова Ґозо навіть мальтійці. А ще там печуть осетинські пироги. Звісно, називаються вони зовсім інакше (Ftira with local cheese) і в них сир – козячий, місцевий. Але я був дуже приємно здивований такою оказією і доїдаючи половину свого пирога (чого, повірте, дорослій людині достатньо, щоб наїстись), віддавався ностальгічним спогадам про такі ж пироги у П’ятигорську.

Скелелазити на Мальті я однозначно рекомендую всім, але їдьте туди, маючи хоча б місяць вільного часу. І робіть це зимою. Найкраще – в грудні.

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *