Перше враження від Мюнхену

Люди, які обирають квартиру і вже переглянули добрий десяток варіантів, коли заходять у наступну, можуть майже з порогу сказати чи хотіли б вони тут жити чи ні. Це рішення приходить ще до того, як їм розкажуть про голосних сусідів, покажуть поломану ручку у вікні чи що на вулиці немає місць для парковки. Якщо це “ця” квартира – це стає ясно майже зразу. Більше нічого не має значення: зазвичай, всі решта проблеми можна буде вирішити.

А ще буває інакше – коли ти переступаєш поріг і, хоча зразу зрозуміло, що це повна “дира” (у будь-якому сенсі) і жити ти тут не будеш ні за що, але треба, зберігши ввічливу посмішку на лиці, продовжити огляд, зацікавлено спитати господаря чи є тут проведений інтернет, перевірити холодильник, зазирнути у ванну, а потім розкланятись і піти.

Здалось, я попав саме в таку квартиру. Де все – не те, що нашіптувало, а кричало мені, надриваючи голос, щоб я її не вибирав. Причому чути той крик було добре навіть в Естонії, шкода, що я не вмів слухати.

Німеччина. Вершина бажань неймовірної кількості людей в Україні. Найпрогресивніша країна Європи, забезпечена спокійна старість, необмежена медична страхівка, одні з найкращих університетів. Баварія. Найгарніша частина Німеччини, жителі якої ставлять себе вище інших німців. Найбагатший регіон, в якому виник термін “економічне диво”, є, разом із тим, і найгарнішим за рахунок різних природних ландшафтів. Мюнхен. Останнім часом – постійне місце в топ-5 найкращих місць для життя в світі. Деякими роками – перед Цюрихом, Ванкувером, Віднем. Зашкалююча кількість музеїв, виставок, концертів, атракцій, промислових гігантів, великих комп’ютерних фірм та концернів. Знаходиться у 50 кілометрів біля гір та у кількагодинній доступності до різних перлин Європи (Відень, Венеція, Париж, Прага тощо).

Знайомо? Я розказую речі, які ви, мабуть, знали думали і до цього посту. Речі, які ніби навіть не викликають подиву, лише підкреслюють захоплення чи заздрість.. А ви знаєте анекдот про туризм?

Помер чоловік і попадає на небо. А там йому кажуть:
- Знаєш, мужик.. Жив ти якось незрозуміло: не то праведно, не то грішно.. Так що можеш сам вибирати де тобі бути: в пеклі чи в раю.
Мужик, ясно, засумнівався і каже:
- А можна мені спочатку подивитись, прикинути?
- Можна, дивись.
Пішов мужик в рай, а там - скучно, народ весь нектар п'є, жує амброзію і на арфах грає.
Потім в пекло - а там казино, вар'єте, борделі, кабаки. Не життя, а лафа.
Ну, мужик і каже:
- Хочу в пекло!
Тут його відразу чорти ззаду за руки і в котел зі смолою. Мужик відразу заверещав:
- Ви що.. Обманули мене!! Хочу говорити із головним чортом!!
Приходить головний чорт:
- Ей, мужик, ти чого кричиш?! Дивний ти якийсь.. Не треба путати туризм з імміграцією!

Так ось, про імміграцію.. Найкраща фраза, яку я коли-небудь чув про Німеччину, це що “в Німеччині все зроблено не так, як зручно для людей, а так, як привикли німці”. Як мені сказали в одній розмові, “німці – дуже традиційні люди”. Це такий політично коректний спосіб сказати, наскільки тут все морально та технологічно відстале. І сприйняття цього факту відкладаєш так довго, як можна, бо дуже тяжко перекреслити всі стереотипи довжиною в 20 років. Зрозуміти, що Німеччина ще не вибралась із минулого століття і ще скоро не вибереться..

Наприклад: для будь-яких дій, які стосуються вашого статусу чи будь-яких активів у державі, потрібно скласти документ та підписати ручкою. Особисто. Якщо ви не можете прийти, потрібно скласти листа і відправити його поштою. Аналоговою поштою. Або відправити по факсу, яким тут досі користуються. Не так, прямо активно, але набагато більше, ніж можна собі уявити. В 2017 році.. Я навіть не знав, як він виглядає, до приїзду сюди. А те, що максимальна роздільна здатність факсу менша за стандартну роздільну здатність сканера – нікого не цікавить і, підписані ручкою, але відскановані документи, відіслані по електронній пошті, не мають жодної вартості..

Паперова пошта – це наріжний камінь існування Німеччини, як такої. Будь-які повідомлення підписують та відправляють по пошті і, живучи тут всього 2 місяці, я назбирав стільки листів, скільки не отримував досі сумарно в житті. Звісно, їх так багато, бо я проходив всеможливі реєстрації, але навіть разом із цим – їх вже більше кілограма! Також на пошту приходять різні газети із заголовками в стилі “Собака покусала пенсіонерку“. І найдивніше – люди читають ті газети у метро.. Тепер я навіть розумію задля якої країни в світі стараються зберегти ліси Амазонки.

Папір тут, на жаль, використовують не тільки на листи. Готівка! Живучи в Естонії, я майже відвик від вигляду (та ваги) готівки в моєму гаманці. Та й гаманець я проміняв та таку шкіряну “кредитницю” із 2ма кишеньками – для банківської картки та картки для безплатного громадського транспорту. А тут, якщо ви хочете розрахуватись в магазині карткою, у 50% випадків вам відмовлять – якщо це не німецька картка, у 30% випадків – якщо це кредитна картка, а не дебетна, і ще в 10% – якщо сума менша за 10 євро. Є місця (в множині), де розрахуватись банківською карткою не можливо впринципі, без виключень. Це особливо боляче після того, як звикаєш в Естонії платити навіть за моркву на базарі карткою. Але зате членських карток самих в Німеччині – хоч відбавляй. Кожна державна структура, спортивний клуб та заклад харчування всунуть вам їхню власну картку і гаманець пухне вже за тиждень саме від них.

Інший наріжний камінь цієї країни –  німецька мова. Навіть, чудово володіючи англійською мовою, німці дуже активно практикують не-розмовляння нею. Наприклад, в будь-якій ситуації, ви підходите до людини німця, від якого вам щось треба, ввічливо вітаєтесь і запитуєте чи не говорить він англійською мовою. Вам так само ввічливо посміхаються і відповідають на німецькій (при тому розуміючи що ви сказали англійською). Після того ви повторюєте ваше питання ще раз або додаєте щось – людина робить те, що ви від неї просите, далі відповідаючи вам на німецькій. І ця гра продовжується доти, поки ви не підете. Інший тип людей робить ще більш бісяче: вам відповідають спочатку німецькою, а потім, ніби не хотячи, англійською те саме. І якби це було 1 раз, то ще зрозуміло, але вас так повчають впродовж всього діалогу. Звісно, так роблять тільки німці, а місцеві іммігранти просто говорять англійською.

Німецькі сайти у 80% випадків не будуть мати англійської локалізації. Ще у 5% випадків англійська локалізація буде включати в себе лише головне меню сайта. Такі ж проблеми – із техпідтримкою або будь-яким сервісом, де треба людське спілкування. Наприклад, в мене було 2 випадки, коли мені хтось дзвонив (із фірми, яка здійснює обслуговування пральної машини та з банку) говорив “Guten Tag” і ще кілька речень по-німецьки. Потім я відповідав по-англійськи і інша сторона просто вішала трубку. Ось так, без жодних додаткових повчань.

Третя і остання в моєму списку проблема з німецькою мовою – це те, що всі німці постійно тебе запитують скільки часу ти в Німеччині і чи почав ти вже вивчати німецьку мову. Ось наприклад, сусідка в будинку, де я зараз живу, запитала це при першому знайомстві відразу після моєї фрази, що “чи не говорить вона англійською, бо я не знаю німецької”. Про це питалась жінка, яка допомагала адаптовуватись на місці (спонсорована компанією), про це питались люди на скелелазному стенді та навіть в супермаркеті. Мене насправді питались про це стільки разів, що тепер в мене не тільки алегрія на ці питання, але й спротив братись за німецьку..

Крім листів та мови, у Німеччині неможливо нічого зробити без Termin’у. Termin – це призначений час в будь-кого чи будь-де. В Німеччині для здійснення будь-яких дій вам потрібно призначити термін в даної служби/людини/сервісу. Термін в службу зайнятості, термін у лікаря. Termin зазвичай починається від місяця часу на будь-які серйозні речі. А на несерйозні – тиждень. Типова ситуація – проходжу повз пусту парикмахерську, яка, згідно розкладу, працює ще годину. Вирішую постригтись і заходжу всередину: там сидять троє жінок та точать ляси. До мене підходить четверта – їхній менеджер – і пояснює мені, що те, що вони ще годину відкриті і в них абсолютно нікого немає, не означає, що я можу зараз постригтись, і вона може мені призначити термін за тиждень часу..

Після Таллінну та Львова, де до всього “рукою подати”, відстані в Мюнхені здаються просто величезними. Наприклад, живучи на 4му кільці метро із 20 (це включаючи всі пригороди), я їду до центра міста на роботу 30хв в один бік. Незважаючи на це, навіть бувалі люди, які жили в інших країнах та містах, свято впевнені, що “Мюнхен – місто якраз правильного розміру”, “ідеально компактне” та “дуже доступне в плані транспорту”. Та й цей час добирання не має особливої ваги, бо всі квартири, що розміщені в містечках вздовж ліній метро, коштують практично однаково дорого.

Жителі ж тих маленьких містечок від дому доїжджають до станцій метро на спеціально купленому дешевому велосипеді. Його залишають на станції, а повертаючись з роботи – педалять назад додому. Їхати на машині в центр міста – погана ідея, як з точки зору парковки (25+ євро в день), так і з точки зору місця, якого просто немає.

В Баварії, крім дорогої нерухомості та арендної плати, є ще одна дрібниця, яка отравлює життя бюргерів (або, бургерів, як я їх називаю) – вода. У воді з-під крану, яку, тим не менше, можна безпечно пити, знаходиться дуже багато солей. Вони виявляються не тільки при першому кип’ятінні, але й просто візуально в чашці! Вода, звісно, без присмаку хлорки і таке інше, але пити її не дуже приємно без фільтрації, а чайник стає з прозорого білим вже за кілька використань.

Для гурманів: повідомлю, що у всіх ресторанах Мюнхену їжа ідеально смакує до пива. Тобто я маю на увазі, що вона жахливо пересолена. Спочатку я думав, що так тільки в справжніх німецьких ресторанах, але, побувавши в кількох італійських, я зрозумів, що, на жаль, ні. Несолену їжу я поки що тільки знайшов у корейській забігайлівці, бургерній та піцерії і я дуже сподіваюсь що мені вдасться знайти ще якесь таке місце. Справа в тому, що страва буває настільки сильно пересолена, що її справді неможливо доїсти непідготовленій до цього людині.

Щодо продуктів харчування, то тут дуже популярні так звані “біо-продукти”. Прямо як в нас колись всюди ліпили “Без ГМО”, так тут німці переймаються походженням/особливістю продукту. Деколи це доходить до крайності – напівгнилі біо-мандаринки без застосування пестицидів коштують в півтора рази дорожче за не-біо, але доглянуті. Щодо молочних продуктів, то замість сметани тут неймовірний вибір йогуртів: солодких, солоних, без смаку, біо-, з різноманітними добавками. Всі продукти потрібно купувати заздалегідь, оскільки магазини тут відкриті до 8ї години по буднях, а в неділю закриті повністю..

Спочатку я збирався написати щось позитивніше замість цього списку болі, але вже є, як є. До речі, персонаж Макс Фрай (з нім. “Max Frei”) означає “максимально вільний”. Саме таким він став після того, як покинув цей світ, провівши першу частину свого життя у Берліні. І я починаю розуміти чому йому все так дошкуляло.

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

4 comments on “Перше враження від Мюнхену”

  1. Якщо в твоєму тексті замінити Баварію на Галичину, німецьку на українську, а англійську на російську, то в принципі ситуація з мовою буде виглядати цілком життєвою. От тільки мотивація бюргерів може стати значно зрозумілішою. Не те щоб я це виправдовував, але якщо ти вже справді живеш в Україні/Німеччині, то може таки варто вивчити українську/німецьку?

    1. Якщо справді жити в Німеччині, то німецьку мову вчити обов’язково – без неї тут нікуди. Але точка зору цікава, плюсую 🙂

    2. Як на мене, порівняння зовсім некоректне, хіба що Вам відомі масові утиски та “англіфікація” німецькомовного населення за часів Британської Імперії або що. Чи Ви хочете сказати, що подібну відразу на Галичині викликають носії будь-якої іноземної мови?

      1. Ні, тільки ті, які її окупували років так 70 тому, що звісно ніяким чином не застосовно для німців, їх же років 70 тому не окуповували англомовні війська? Oh wait…

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *