Огляд скелелазних стендів у Мюнхені: DAV Freimann

Мюнхен – однозначно, місто-мекка для скелелазів чи болдерінгістів. В місті знаходиться 4 стенди під егідою DAV (Deutscher Alpenverein – щось на зразок німецької федерації альпінізму) та ще 3 інші болдерінгові стенди. Стенди DAV – великі по площі будівлі, в яких шнуркова частина на вулиці та в приміщенні, а також внутрішня болдерінгова частина. На всіх мотузкових стендах в сумі більше 500 маршрутів. Стенд, про який я розкажу в цьому пості – DAV Freimann, він же DAV Nord.

Стенд, як легко здогадатися з назви, знаходиться на півночі Мюнхена, в 10 хвилинах пішки від зупинки Kieferngarten метро U6. Загалом зі стенду можна було б навіть не виходити, бо з одного боку рецепшена знаходиться невеликий магазин із всім спорядженням, яке може знадобитись скелелазу або болдерінгісту, а з іншого – невеликий буфет, в якому можна харчуватись. Залишилось тільки знайти місце для спання на матах. В прилеглих до буфету столиках вікна виходять на частину із шнурком, тому древні римляни, що потребували “хліба та видовищ”, однозначно були б тут задоволені.

Цінова система стенду така, що кожного разу ви платите за відвідування. Місячних або 10-ти разових абонементів тут не існує. Якщо ви хочете позайматись на шнурку і не є членом DAV чи членом “клубу стенду”, тоді для вас ціна на одне заняття – 20 євро. Якщо ж ви платите щорічні членські внески в DAV (близько 90 євро) та членські внески в “клуб стенду” (близько 130 євро), тоді для вас ціна за заняття зменшується до 8 євро. Крім доступу до стенду, за ці гроші ви отримаєте доступ до шафок, де можна зберігати свої речі, душів та туалетів. Самі шафки закриваються на ключ-браслет, який ви забираєте із собою. Безплатної магнезії, як то водилось у Естонії, Фінляндії чи Швеції, вам тут не бачити.

Шафки для речей

Болдерінг

Вхід в болдерінгову частину

Болдерінгова частина північного стенду подібна за розміром до стенду, на якому були змагання тривалістю 5 годин в Хельсинки, тобто просто гігантська. Більшість болдерів тут суттєво довші за ті, які я лазив в Естонії. Майже всі болдери, крім навчальних, мають 12-15 зачіпок і ще більше перехватів на відміну від 6-7 зачіпок в Естонії. Спочатку до цього було складно звикнути, як і до того, що падати з фінальних зачіпок деколи доволі високо.

Багатство стенду можна помітити не тільки по площі, але й по зачіпках. Наприклад, на багатьох стендах у Львові просто накручені всі або майже всі зачіпки на площини, а потім по них будують маршрути. В Естонії/Фінляндії було так, що кожен маршрут має зачіпки лише одного кольору, що полегшувало орієнтування. А тут не тільки кожен маршрут має свій колір, але й вони посортовані по складностях! Всі болдери синього кольору мають складність плюс-мінус 5a, всі болдери червоного кольору – 6b-6c тощо. Найскладніші маршрути – білого кольору 7c-8a. Насправді це доволі сильно вражає і показує, які кошти вкладені в такі стенди і чому в них такі дорогі абонементи.

В болдерінговій частині також розміщені гігантські кампус-борди та пегборди, відразу поруч з якими розміщений систем-боард.

Кампус

Про кампус-боард хочеться розказати окремо. Тут, на відміну від інших кампусів, які я пробував, тут через одну чергуються активна та пасивна планки. Так само зроблені дерев’яні кругляшки зліва.

Пегбоард
Систембоард

У верхній частині залу знаходиться розминочна зона, яка за площею більша, ніж стенд Погулянки. В ній знаходяться турніки, кільця, TRX та 45-градусна площина із зачіпками (теж нагадує Погулянку):

45-градусна площина

Мотузка

Мотузкова частина знаходиться в цій же будівлі та на вулиці. Висота стенду – 15-17м із додатковою частиною 12м для новачків. Довжина маршрутів складає від 15 до 25 метрів (на нависаннях).  Я думаю, годі й казати, що на всіх маршрутах розвішані відтяжки. Є кілька трас із верхньою страхівкою, до якої причеплений ще один шнурок для того, щоб вчитись прощолкувати відтяжки, коли лізеш. Всі маршрути категоризовані за системою UIAA замість французької. Тобто тут є маршрути VII замість 6b та IX-/IX замість 7c. Максимальна складність, яку я тут бачив, була X/X+  тобто 8b/b+ на французькій системі. Всі площини тут покриті шершавим матеріалом (на зразок The Wall у Львові). На стенді є в доступності “еталонка” – маршрут 6c/+ який “бігають” з верхньою на швидкість.

На іншому стенді (Thalkirchen), той що найбільший у Європі, є величезна внутрішня частина (розміром із цілий стенд) зроблена під скелю – із щілинами, валунами та пасивами. На цьому ж стенді є тільки 1 щілина із кількома маршрутами, які її зачіпають.

Частина стенду на вулиці складається, в основному, із нависань або вертикалей. Також встановлений слеклайн та місця для сидіння:

Зимою з іншого боку стенду на вулиці розміщують драйтулінгові маршрути. Щоб ви лазили їх в “природніших” умовах.

Для пошуку знайомств напарників є сайт на німецькій мові, де ви можете зареєструватись та відправити повідомлення “вакантним” людям. Також на тому сайті можна відмічати які маршрути ви пролізли.

На сам стенд час від часу приїжджають доволі круті скелелази, як ото, наприклад, Magnus Mitbo чи Alex Megos (бачив по фотографіях в інстаграмі). Тому вам може якось пощастити, якщо б ви хотіли з ними познайомитись.

Загалом стенд я дуже рекомендую! Однозначно вартує того, щоб туди завітати.

Сайт стенду: http://kbfreimann.de

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *