Карточні ігри для подорожей

Є кілька класних карточних ігор для подорожей. І добре, коли в компанії є люди, які пам’ятають їхні правила, бо вони швидко вивітрюються з голови, якщо їх не використовувати. Тому я вирішив занотувати найкращі тут, в блозі. Відразу мушу попередити, що всі ігри мають безліч варіацій, тому наводжу правила тих варіантів ігор, що прижились в компаніях/поїздках, частиною яких був я.

Брідж

Незамінна весела гра для середньої групи людей (від двох до восьми). Включає в себе і частини “вірю-не-вірю”, і прорахунку. Віддалено нагадує “тисячку”. Для гри необхідна ручка та клаптик паперу, на якому ведуться підрахунки очок для кожного із гравців.

Для гри вибираються карти номіналом від 6ки до туза включно. Всі карти мають свою вартість: карти номіналом від 6 до 9 включно мають вартість 0 (нуль); 10-ки, дами та королі – вартість 10 (десять); тузи – 15 (п’ятнадцять); а валет – 20 (двадцять). Після кожної партії для гравців сумуються вартості карт, що залишились в них на руках, і додаються до передніх. Роздає та мішає карти той, хто закінчив останню партію (перший, хто роздає карти, вибирається випадково). Останньою картою, що роздають собі, ходять до наступного гравця. Карти, якими ходять гравці, складаються на “купу”.

Під час одної партії гравці ходять по-черзі. Під час свого ходу гравець повинен накрити карту, що лежить остання (на “купі”), іншою картою такої ж масті або такого ж номіналу (тобто, черву – червою або даму – дамою). Якщо у гравця немає карти, якою можна накрити дану останню карту, він тягне 1 карту із колоди. Якщо її неможливо використати, гравець пропускає хід. Якщо у гравця є карта, яку можна використати, тоді є наступні варіанти:

  • Якщо гравець кладе шістку (6), то він також повинен її “накрити” будь-якою картою такої ж масті (або валетом – див. нижче про вальтів). Накрити шістку треба в будь-якому випадку (тобто, якщо немає потрібної карти, треба тягнути з колоди доти, поки не знайдеться, чим накрити шістку). Можливий варіант, якщо гравець накриває шістку іншою шісткою, але тоді останню шістку теж треба накрити.
  • Якщо гравець кладе сімку (7), тоді наступний гравець тягне 2 карти із колоди та пропускає хід у випадку, якщо в нього немає сімки (7). Якщо ж вона є, тоді нею можна “перевести” (походити) до наступного гравця (до якого буде вже 2 сімки – тобто йому необхідно буде тягнути 4ри карти) і так далі.
  • Якщо гравець кладе вісімку (8), тоді наступний гравець повинен витягнути 1 карту з колоди та зробити хід.
  • Якщо гравець кладе туза, тоді наступний гравець пропускає хід. Якщо покласти два туза, тоді 2 наступних гравця пропускають хід (таким чином можлива ситуація, коли ви будете ходити двічі підряд, поклавши першого ходу стільки тузів, скільки, крім вас, є гравців).
  • Якщо гравець кладе валет, тоді він призначає масть, яку треба класти наступному гравцеві. Валет можна класти на будь-яку карту, яку поклав попередній гравець, під час свого ходу (тобто, крім випадку, якщо ви пропускаєте хід).

За один хід можна покласти кілька карт однакового номіналу (наприклад, три дами або 2 сімки). Якщо колода закінчується, тоді остання карта з тих, що на “купі”, залишається, а всі решта тасуються та утворюють нову колоду.

Одна партія закінчується, коли в будь-кого із гравців закінчуються карти на руках або, після останнього ходу, на “купі” знаходяться 4ри карти однакового номіналу, які мають ненульову вартість (тобто 4ри дами – підходить, а 4ри дев’ятки (9) – ні). Остання умова – 4ри карти одного номіналу – і називається “брідж”. Якщо гравець має на руках лише валети та закінчує ними гру, йому зараховується -20 (мінус 20 очок) за кожного з них. В іншому випадку, вартості всіх карт, які залишились в гравців на руках, додаються та записуються в загальну таблицю (додаючи їх до попереднього рядка в цій таблиці).

Якщо будь-який гравець набирає в сумі рівно 125 очок, тоді його очки “падають” до нуля (0). Якщо будь-який гравець набирає більше, ніж 125 очок, гра закінчується. Після цього, наприклад, можна зіграти ще раз, змінюючи напрям ходіння.

 

Вірю-не-вірю

Проста і весела гра для компанії будь-якого розміру. Потрібні лише карти: велика або маленька колода, залежно від компанії.

Всі карти роздаються порівну усім гравцям. Гравці ходять по-черзі у вибраному напрямку. Під час свого ходу гравець кладе певну кількість карт сорочкою догори і називає наступному гравцеві номінали карт, що він поклав. Наприклад, “два королі” або “шістка”. Не можна називати вголос лише тузи. Гравець, до якого ходять, “перевіряє” або переводить карти.

Якщо він перевіряє, то він повинен сказати “вірю” або “не вірю” стосовно карт гравця, що до нього походив. Тут можливі такі варіанти:

  • гравець вірить і там справді виявляються названі карти – тоді все, що назбиралося, йде у відбій
  • гравець вірить, але карти, що поклав попередній гравець – інші. Все, що назбиралося, забирає гравець, який не вгадав.
  • гравець не вірить і названих карт немає – все забирає гравець, який обманював (що ходив останнім)
  • гравець не вірить, але названі карти там є. Все, що назбиралося, забирає гравець, який не вгадав.

Якщо гравець переводить хід, він повинен додати карти такого ж номіналу, як додавав попередній гравець. Таким чином можливі ситуації, коли переводяться вже “десятки королів” тощо. В таких варіантах наступний гравець перевіряє лише попередній хід, а не всю стопку.

Якщо у гравця закінчуються карти, його “перевіряють” ще 1 раз (тобто ходять до нього ще 1 раз). Якщо він вгадує, тоді він вибуває з гри.

Програє гравець, який залишився останнім.

Гра однозначно піднімає настрій всій компанії, а двобої двох останніх гравців будуть згадувати ще хоча б 1 день.

 

“Взятки” (точну назву не пригадую)

Гра для любителів, яким наскучили інші ігри і у яких хороша пам’ять. Гру цікавіше грати в компаніях середнього розміру і більше.

Всі карти роздаються порівну усім гравцям. Гравці ходять по-черзі у вибраному порядку. Під час свого ходу гравець опитує по-черзі гравців, починаючи із наступного. Можна задавати питання про наявність, масть та кількість карт певного номіналу, на які інший гравець може відповідати лише “так/ні”. Наприклад, якщо гравець вибере питати про шістки: “- шістки є? – є. – Дві? – так. – Бубнова та Червова?”. Якщо гравець відгадує карти в цього гравця, тоді він забирає їх собі та переходить до наступного гравця. Якщо ж не відгадує, тоді даний хід закінчився і починає ходити наступний гравець. Коли гравець назбирує всі карти одного номіналу (наприклад, 4ри десятки), то це називається “взятка” і гравець залишає її собі. Інші гравці не можуть відгадувати/забирати у гравця його “взятки”.

Виграє той, хто назбирав найбільше взяток.

Тисячка

Безсмертна класика, для якої вам знадобляться карти від дев’ятки (9) до туза і листок із ручкою. Найкраще грати, коли вас троє або четверо. Правила настільки добре розписані в українській вікіпедії, що не хочеться їх передруковувати, тому я відправлю читача туди.

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *