Довбушоделія або 12 днів під Великою Австрійкою

“Більше ніколи не брати залегкий спальник на Довбуші, якщо передають близько нуля вночі! Ніколи! Ніколи. Ніколи…”. Приблизно з такими думками я засинав дві ночі підряд в наметі. Час від часу я прокидався та виставляв MSR реактор назовні під проливний дощ для того, щоб знову закип’ятити трохи менше літра води в пляшку Nalgene, яку я потім засував назад собі в спальник. На мені був весь літній одяг + легенька жовта пуховка-анорак Stoic. Останній раз я так мерз вночі тоді, коли взяв у Безенги спальник OMM Mountain Raid вагою 400 грам з упаковкою. В ці два вечори в нас, під час готування, примерзав балон до мокрого столу.

На щастя, не всі дні були як ті два.

Та й так вийшло, що один з тих днів припав на день відпочинку, а інший – ми лазили сухий Quo Vadis (лат. – куди ідеш) (7b) на Воронячому гнізді. Загалом, приїхавши на Довбуші, я зразу поліз свій борг “Нічну зміну” (7а), на яку вже потратив спроб 8 сумарно за всі виїзди і знову її не заліз. Та це тільки спочатку. Далі ми прийнялись за різні маршрути, нові та старі. Лазили в стилі 3 дні лазіння + 1 день відпочинку. Лазили дуже економно, щоб зберегти сили на всі дні. В день робили від 5 до 8 спроб (неважливо з верхньою чи нижньою, розминка чи серйозно). Займались йогою та чаюваннями. Стояли на стоянці під Великою Австрійкою, що краще захищена від вітрів і має додатковий бонус: під час вечері в теплі дні можна спостерігати як скелелази мучаться на маршрутах “Австрійка” та “Je T’aime” (фр. – я тебе кохаю).

psychodelia

В скелелазному плані я заліз деякі старі борги на зразок “Сердечних відношень” (6с+) та “Великодньої каски” (6b+). Так і проліз деякі нові маршрути у вигляді “Заначки” (7а), “Зловмисників з космосу” (6b) та деяких інших. Андрій після місяця перерви заліз “Заначку” (7a) з верхньою та пробував всі маршрути, які ми лазили. Кожного вечора перших травневих вихідних я спостерігав, як люди мучаться на Австрійці (7b), яка була, можна сказати, ціллю мого виїзду. І я її одного дня розклав (3 спроби з верхньою) та наступного дня проліз (на другу спробу із нижньою), таким чином, вона стала моєю першою 7b. Після “Австрійки” ми пішли на “Котигорошка” (7с), що на Колобку і є високим болдерінгом. Правда, там досить незрозуміло із стартом, бо за деякими даними, там було відламано якусь ручку, але ніхто не знає де і яку. “Котигорошка” я таки наступного дня проліз з нижньою, але на мій профіль на 8a.nu його не записав, бо занадто він спекулятивний. Наступних вихідних без жодних проблем заліз таки “Нічну зміну” з першої спроби (витривалість збільшилась). Таким чином, моя пірамідка до 7b є повністю закритою. (1 – 7b, 3 – 7a/7a+, 6 – 6c/c+ і багато 6b). Із маршрутів ми також пробували “Flash Mob” (жесть.. хто дав йому 7а??), “Je T’aime” (лазили як 7а, не залазячи в тріщину на ключі), “Ненавижу футбол” 6с+ (полізли зразу після дощу і не залізли через мокрі пасиви). Цього разу ми завішували деякі складні маршрути (Котигорошка) з допомогою саморобної вудочки із відтяжки, пластиру та трекінгової палки.

Тепер по спорядженню. Довбушоделія пролила світло на багато аспектів кемпінгового та скелелазного життя біля скель.

MSR Reactor – чудо-пальник, ми не втомлювались співати йому дифірамби кожен день. Завдяки йому, ми витратили на довбушах за 12 днів лише два 450-грамових балони із газом, хоча готували мінімум 2 рази в день, а ганяли чаї та какао дуже багато. Я кип’ятив в ньому воду в дощу на вулиці за хвилину і потім знов спав в теплі (звичайно, я спав із балоном в спальнику, щоб газ не замерзав). Якби не він, нам би прийшлось вогонь палити, бо стільки газу ми б не привезли з собою.

Petzl Gri-gri 2. Треба визнати, до цього страхувального пристрою в мене було дещо упереджене ставлення, але воно повністю розвіялось, відколи я 2 дні пострахував ним. Особливого бажання повертатись до Petzl Reverso не було (хоча на альпмаршрутах, звичайно, буде). Набагато швидше видавати шнурок через гріху та й втримувати висячого скелелаза простіше (сили не тратяться). Було б добре, напевно, ще купити спеціальний карабін із застібкою внизу на зразок BD GridLock чи Edelrid Safelock.

Крем Climb On. Крем хороший. Допомагає пальцям відновлюватись швидше. Єдине – варто було ним мазатися від самого початку, незважаючи на те, що спочатку не було відчуття стертих пальців. Зате воно було в кінці.

Суперово виручила нас каністра Tatonka 10л. Ціни їй не було. Вона зручно складається для переноски в рюкзаку і є доволі містка під воду для кемпінгу. Хоча й 10л в ній повністю не набереш, але і того, що ми набирали, було достатньо, щоб часто не бігати до джерела.

Гортекс Mountain Equipment. Треба мати хорошу куртку від дощу. Це було підтверджено цим виїздом ще раз.

Зовнішня батарея, куплена на Deal Extreme за $30 більшість часу жила не в спальнику і, незважаючи на це, чудово працювала, за що їй велика повага. Десь під кінець виїзду вона ще підзарядила повністю мій ліхтарик. Це крім постійної підзарядки телефонів. Але за 12 днів вона таки розрядилась повністю.

Ліхтарик Petzl Tikka RXP Батарея від повної зарядки протрималась 7 днів рівно. Кожного дня я ним світив десь по 2 години мінімум. В свій смертний час ліхтарик виключив модуль адаптивного підсвічування і ще деякий час (десь 15-20хв) світив постійним світлом.

Tarptent Double Rainbow. Що я можу сказати.. Загалом – прекрасний намет! Тяжких довбушанських дощів всередину не пропустив (тут і трохи моєї заслуги, бо я клеїв шви силіконом). Є і очевидні мінуси: конденсат. Багато конденсату в холодну погоду. Ну, але це очікувано, бо намет одношаровий. Сам намет дуже великий і зручний для проживання як на вагу в 1кг. Всередині – великий. Варто згадати, що тамбури дуже малі і їх вистачає хіба на взуття і якісь дрібниці. На диво, дряхленькі замки витримали жорстоке поводження і не поламались. На намет випала тяжка доля бути прогризеним мишею в області сіточки. Прийдеться зашивати.

Купили ми на пробу субліматів від Trekmates. Смаком повністю задоволені. Сублімати здорово нас виручили в дощ і холод, коли готувати не особливо то і хочеться, та й особливо немає де.

Також через деякий час ми почали запихати в спальник балони, ліхтарик на голову, мобільний телефон тощо. А варто це було робити з самого початку.

Миші. Вони потребують абсолютно окремої згадки, оскільки це є справжні аборигени Довбушів. Їх багато. Дуже. Вони їдять все, що рухається, а все, що не рухається, вони рухають та їдять. Через деякий час ми здогадались до очевидного рішення вішати продукти на шлямбури в кульках. Але там їх треба запаковувати, щоб пташки не почули запаху. Також на Довбушах живе багато лісових тарганів, від яких теж потрібно ховати їжу та посуд по кульках, бо таргани лазять по продуктах та по столу навіть під час їжі. Ще було дивним побачити досить багато саламандр, яких я ніколи на Довбушах не бачив. А під час дощу їх по лісі лазить дуже багато.

P.S. Більше фото можна глянути на flickr.

P.P.S. “Довбушоделія” прекрасно підходить для назви якогось нового маршруту.

Published by Taras Kushnir

Taras Kushnir

“Make visible, what without you, might perhaps never have been seen.”

2 comments on “Довбушоделія або 12 днів під Великою Австрійкою”

  1. Я вроді тільки серцеві відношення пробував – налітався на них добряче)
    а, і нічну зміну ше.

    7б, навіть 7ц – мегакруто. молодець, прогресуєш

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *