Альпінізм в Арко
Posted by Taras Kushnir on April 22, 2018
Пасха в Італії - подія, яку не можна пропускати будь-якою ціною. Вся справа в особливій випічці, яку можна придбати за 2 тижні до Пасхи і залишки - після. Арко - місце в Італії, в якому скелелазам та альпіністам необхідно бувати хоча би раз на рік. От і виходить, що немає кращого часу їхати в Арко, ніж на Пасху. Смачно поїсти і добре полазити - що може бути краще? Взагалі було б чесніше назвати цей пост “Сезон дощів у Арко” або “Болото в Арко”. Готуючи наполеонівські плани на цей виїзд, ніхто і не здогадувався, що погода буде знущатись над нами вздовж і впоперек. Незважаючи на такий провал із погодою, це був мій найкращий виїзд на скелі в особистому заліку за останні 2-3 роки. А кількість спожитої випічки - не дозволила сильно схуднути за 16 днів виїзду. Про брудні деталі нашого обжирання можна дізнатись під катом.
Читати далі →
Вибір камери для подорожей
Posted by Taras Kushnir on March 4, 2018
Вже доволі довгий час я - щасливий власник Canon 5D Mark III. Ця камера настільки комфортна в роботі і добре знімає, що міняв я її би, мабуть, хіба на таку ж модель, але трохи легшу. Звісно, не буває всього ідеального. Це повноформатна камера (тобто із сенсором розмірами як розмір плівки - 36х24мм) і, згідно законів фізики, для цієї камери потрібно доволі великі об’єктиви. Вага камери - близько 950 грам із карткою пам’яті та батареєю. До цього можна додати вагу об’єктива 24-70мм F/2.8 (800 гр) або 70-200 F/2.8 (1500 гр) і вийде загальна ноша вагою 1.7-2.5 кілограми. По місту носити таке ще терпимо, враховуючи зручність та якість, але навіть 1 похід в гори з таким набором заставляє серйозно задуматись про його доцільність. Я фотографую не тільки для себе, але й для продажу фото на мікростоках, тому для мене якість оптики і камери має велике значення. Хоча, якщо бути чесним, то фото, яке в мене досі продається найкраще, було зроблено на мильничку Panasonic Lumix, а в першій десятці найкращих продаж є фото, зроблене на телефон Nexus 4. Тому важливо що сфотографовано і як, навіть якщо там не ідеально чітко і є трохи шумів. Досвід і ці роздуми заставили мене задуматись над вибором такої собі “travel” камери, яка буде видавати непогану якість фотографій, але її вага буде в межах розумного. Тобто те, що я шукаю - така комбінація фотоапарату та об’єктиву, які можна буде вважати “універсальними” для зйомки більшості сюжетів. Я вже давно із великою цікавістю слідкую за розвитком беззеркальних фотоапаратів, які були першими очевидними кандидатами на роль легкої камери. Також в мене є досвід користуванням камер різного рівня із світу класичних зеркалок Nikon/Canon. Що з цього вийшло можна прочитати далі.
Читати далі →
Огляд скелелазних стендів у Хельсинки: Kiipeily Arena
Posted by Taras Kushnir on February 25, 2018
В Хельсинки проживає всього 600 тисяч людей, але в місті знаходиться купа крутих стендів. З Таллінну, в якому, до речі, 450 тисяч людей і всього 1 нормальний стенд, до Хельсинки зазвичай добираються паромом. Для скелелазів це особливо зручно, бо від парому всього 40хв пішки до чудесного стенду Kiipeily Arena (або Toyota climbing center). Стенд розміром трохи менше за DAV стенди в Мюнхені, але достатнього, щоб вмістити в собі сотню маршрутів зі шнурком і простору болдерінгову частину.
Читати далі →
Eva Lopez про витривалість
Posted by Taras Kushnir on February 22, 2018
Витривалість, така бажана чеснота скелелаза. Всі про неї говорять, всі хочуть її мати, але не всі знають як же її отримати. Поки що лише одна людина в світі, яка лазить 8с+, захистила PhD на цю тему - Eva Lopez. Тому корисно буде ознайомитись з тим, що ця скелелазка говорить про витривалість. Тим більше, що вона веде прекрасний блог в якому купа корисної інформації. В цьому пості я збираюсь підсумувати найголовніше, що я відкрив для себе з її постів.
Читати далі →
Льодолазіння в Австрії - долина Pitztal
Posted by Taras Kushnir on January 5, 2018
Планування льодолазної поїздки цього року почалось, як і завжди, запізно. Майже всі шале в Татрах, Доломітах та Альпах виявились банально розкупленими лижниками та сноубордистами. І коли, як і минулими роками, вже починало пахнути провалом, несподівано підвернулись вільні місця в одному містечку на початку славнозвісної долини Pitztal в Австрії. Відразу були куплені квитки на літак Таллінн-Мюнхен та орендована машина: гаяти час було безглуздо і за це можна було поплатитись. І вже коли наближався час “Ч” і сумки були майже спаковані, всесвіт вирішив внести свої корективи і Джулія захворіла. Віддавати квитки та всі передплачені оренди було вже неможливо, тому прийшлось терміново шукати їй заміну: до початку пригоди залишалось всього 2 дні. І лише одна людина була спроможна на таке божевілля..
Читати далі →